Архів
П’ятниця,
26 липня 2019 року

№ 59 (19706)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Пообіцяв Brexit восени

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Борис Джонсон офіційно став прем’єр-міністром.

Докладніше...
Підтвердив втручання

США. Втручання Росії в американські вибори 2016 року було широким і систематичним.

Докладніше...
Ядерний шантаж

ПІВНІЧНА КОРЕЯ здійснила запуск двох ракет малої дальності.

Докладніше...
Масштабні військові маневри

ЛИТВА і ЛАТВІЯ. На авіаційні бази цих країн уперше прибули найновітніші винищувачі ВПС США.

Докладніше...
Ляснув школяра — порушив закон

ФРАНЦІЯ. Парламент ухвалив закон «Про школу довіри», який забороняє фізично карати дітей.

Докладніше...
Підкинуть грошенят

МОЛДОВА. Після зміни влади в Кишиневі Євросоюз розморозив фінансову допомогу країні.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Повертаючись до надрукованого

Хто з’їв наше сало?

Василь ПІДДУБНЯК.

Так називався матеріал, надрукований у «Сільських вістях» 31 травня ц. р. У публікації вкотре було порушено проблему тваринницької галузі, яка нині переживає далеко не кращі часи.

«У ПОТОЧНОМУ році продовжаться тенденції скорочення поголів’я великої рогатої худоби та свиней через здорожчання кормів і часті спалахи вірусу африканської чуми свиней, зростання цін на зернові культури і комбікорми, підвищення вартості ветеринарних препаратів, а також нарощування поголів’я птиці…» — такий невтішний прогноз висловила провідний науковий співробітник відділу ціноутворення та аграрного ринку Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» кандидат економічних наук Наталія Копитець.

— Ситуація у вітчизняному тваринництві справді надзвичайно складна, — вважає доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Української академії наук, заслужений працівник сільського господарства України Віктор Пабат. — Складна, але не безнадійна. І слід визнати, що нинішній уряд намагається вплинути на ситуацію. І торік, і нині зроблені обнадійливі кроки задля виправлення становища. Але за рік чи й більше надолужити втрачене вкрай складно. Як свідчить статистика, за останніх чверть століття провідна колись галузь, по суті, знищена. На початку нинішнього року кількість поголів’я великої рогатої худоби і свиней виявилася найменшою за всю історію України! Зруйновані спеціалізовані тваринницькі комплекси, племінні господарства, відсутня підготовка кадрів середньої ланки. Із колишніх Президентів України тільки Леонід Данилович Кучма і Віктор Андрійович Ющенко цікавилися галуззю, решта її взагалі «не помічали».

— Погодьтеся, Вікторе Олексійовичу, що не царське, як той казав, діло займатися Главі держави не зовнішньою політикою чи обороноздатністю країни, а суто господарськими справами. Для цього є уряд, відповідні міністерства і департаменти…

— Згоден. Тоді додам до сказаного таке. Із прем’єр-міністрів і віце-прем’єрів щомісяця аналізували стан справ у АПК і знаходили конкретні механізми впливу на ситуацію Євген Марчук, Павло Лазаренко, Юлія Тимошенко, а із міністрів профільного міністерства на добре слово заслуговують Олександр Ткаченко, Павло Гайдуцький і Олександр Баранівський.

Прикро, що галузь тваринництва знищили міністри, з яких один за фахом ветеринар (випускник Білоцерківського сільськогосподарського інституту), два інших — зоотехніки з дипломами Української сільськогосподарської академії. Чому так? На мій погляд, це сталося тому, що згадані керманичі до призначення на відповідальну міністерську посаду жодного дня не працювали керівниками сільськогосподарських підприємств, сидячи в конторах, главках, управліннях аграрного спрямування. Парадокс? Ні, трагедія: галузь розвалена, а її руйначі носять на грудях Золоті зірки Героїв України!

— Що ж, Україна без трагедій і героїзації та «академіювання» чиновників не Україна. Але зараз не про це. Виходячи з вашого досвіду, глибокого знання проблем галузі, зрештою, зарубіжного досвіду, як гадаєте, що потрібно для того, аби реанімувати тваринництво? А то вже дійшло до того, що й чуже сало їмо!

— Без чіткого і реального плану дій, починаючи від міністерства і закінчуючи районами і підприємствами, прориву не добитися. Так, розробка такого плану — справа копітка і складна, одначе вкрай необхідна. Уряд має поставити реальне завдання для областей: щороку вводити в експлуатацію чи то високотоварну ферму, чи комплекс ВРХ, чи свиновідгодівельний комплекс…

— Але ж це повернення до командно-адміністративної системи...

— Можливо. Але в цьому випадку ідеться не про переваги ринкових відносин, а про порятунок галузі, в якій колись, не забуваймо, були зайняті сотні тисяч селян.

Далі. Слід нарешті навести лад у розподілі державних дотацій галузі. Дотації треба давати тому, в кого створені умови для їх використання…

— …і де забезпечується контроль за їх використанням.

— Безумовно!

— Вище йшлося про великі (чи середні) тваринницькі комплекси, про компенсацію державою затрат на їх спорудження. А як бути дядьківським «хлівам»?

— Справді, так сталося і склалося, що основне поголів’я великої рогатої худоби в Україні (це національна традиція, якщо хочете) знаходиться в індивідуальному секторі. І це, безперечно, слід враховувати. Держава і тут має сказати своє слово — організувати, скажімо, ветеринарне забезпечення, налагодити племінну справу.

— Наскільки я знаю, система племінної служби в країні якщо не зруйнована повністю, то напівзруйнована. Чи не так?

— Так. І цю надто важливу систему слід відновити, чітко визначивши мережу обслуговування. Принагідно скажу про те, що необхідно заборонити забій телят до тримісячного віку. Худоба має іти на м’ясо лише після доведення її до кондиційної ваги — 400-450 кілограмів.

Що стосується племінної справи, то я вважаю, що уряд має поставити за мету: створити в кожній області два-три заводи по скотарству, свинарству, вівчарству, поклавши це завдання і відповідальність за його виконання на директорів інститутів Національної академії аграрних наук.

Далі. Чому б кожній області, виходячи з реальних умов, не довести чітке завдання щодо відновлення переробної промисловості? Не секрет, що набагато вигідніше продавати на внутрішньому і зовнішньому ринках продукцію переробки. А це не тільки наповнення бюджету держави, а й нові робочі місця не лише на селі, а й у райцентрах, містечках і містах.

— Прикро, що осторонь відродження тваринництва в Україні, зокрема молочного скотарства, стоять агрофірми, які мають в обробітку величезні простори землі…

— Згоден, бо так воно зазвичай і є. Дивіться. В Україні нині налічується близько сотні великих латифундистів, але тільки поодинокі з них серйозно займаються тваринництвом. А тваринництво — це не лише молоко і м’ясо, а й органічні добрива. Як, скажіть, розвивати органічне землеробство, яке в Європі і світі набуває все більшого попиту, без органіки? Держава своїми важелями впливу (не обов’язково адміністративними) мала зацікавити латифундистів зробити так, щоб на кожен гектар землі в їхньому обробітку утримувалася одна корова. Може, слід затвердити такий порядок і законодавчо…

А чому б державі не заохочувати матеріально сільгосппідприємства чи фермерські господарства, розташовані передовсім у гірській місцевості, розводити нетрадиційні види тварин — скажімо буйволів, зубрів? І біосферні заповідники могли б приєднатися до цього вигідного діла…

Першу скрипку у відродженні тваринництва має грати Міністерство аграрної політики і продовольства України, яке повинне бути не спостерігачем і дорадником (як зараз), а організатором з персональною відповідальністю кожного чиновника. Певен, що тільки у такий спосіб вітчизняне тваринництво поверне собі європейську або й світову славу.

— Дякую за відгук на мою публікацію у «Сільських вістях», Вікторе Олексійовичу!

— Навзаєм. «Сільські вісті» я читаю здавна і вважаю, що їх повинні читати всі, хто живе на селі, живе із села, а також має стосунок до аграрного бізнесу і аграрної науки.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Iще трохи знизиться
Читати
Запаси — за планом
Читати
Квадратні метри дорожчають
Читати
Штрафами — по «зайцях»
Читати
Робота кипить
Читати
Віддають засуджених
Читати
Хочете «круті» — платіть
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове