Архів
П’ятниця,
26 липня 2019 року

№ 59 (19706)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Пообіцяв Brexit восени

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Борис Джонсон офіційно став прем’єр-міністром.

Докладніше...
Підтвердив втручання

США. Втручання Росії в американські вибори 2016 року було широким і систематичним.

Докладніше...
Ядерний шантаж

ПІВНІЧНА КОРЕЯ здійснила запуск двох ракет малої дальності.

Докладніше...
Масштабні військові маневри

ЛИТВА і ЛАТВІЯ. На авіаційні бази цих країн уперше прибули найновітніші винищувачі ВПС США.

Докладніше...
Ляснув школяра — порушив закон

ФРАНЦІЯ. Парламент ухвалив закон «Про школу довіри», який забороняє фізично карати дітей.

Докладніше...
Підкинуть грошенят

МОЛДОВА. Після зміни влади в Кишиневі Євросоюз розморозив фінансову допомогу країні.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Змусити слугу служити

Михайло ГУБАШ.

 — Ми їх зробили, але ще не всіх... Попереду місцеві вибори!

Мал. А. Василенка.

Результати позачергових
виборів до Верховної Ради України виявилися дещо неочікуваними навіть для їх переможців — пропрезидентської партії «Слуга народу». І якщо вагома перевага цієї політсили при голосуванні за партійними списками була прогнозованою, то перемога її кандидатів на більшості мажоритарних округів стала сюрпризом — для когось сумним, а для когось дуже приємним.

Повне перезавантаження влади

ЩО Ж означатиме для країни та її найближчого майбутнього тотальне перезавантаження влади? Адже в новому парламенті, за попередніми підрахунками, партія-переможець матиме понад 250 депутатів. А це дає можливість одноосібно, без співпраці з іншими фракціями, ухвалювати будь-які рішення, включно із призначенням прем’єр-міністра і нового уряду в цілому.

Відповіді на це запитання дають різні, нерідко абсолютно протилежні. Одні, сповнені оптимізму, радіють надії на швидке поліпшення ситуації в країні і зростання добробуту громадян. Інші, навпаки, лякають суспільство всілякими негараздами, пов’язаними з імовірністю концентрації влади в одних руках. При цьому застерігають від негативних наслідків такої ситуації, коли громадськість і дуже слабка парламентська опозиція можуть бути усунуті від упливу на рішення однопартійної влади. Мовляв, маючи в парламенті переважну більшість голосів і «свій» Кабінет міністрів, Володимир Зеленський не встоїть перед спокусою і, наслідуючи «папєрєдніків», намагатиметься забрати усі владні повноваження. А це вже попахує диктатурою.

Хай там як, але всім незаангажованим спостерігачам зрозуміло, що відтепер, з усіма керівними повноваженнями, «команда Зе» на чолі з Президентом має всі можливості для виконання власних обіцянок і здійснення надій громадян на поліпшення життя. Водночас після формування уряду і пов’язаних з цим владних змін уся відповідальність за ситуацію в країні також переляже на плечі переможців. І відтоді кожна невдача, будь-яке погіршення стану економіки і рівня життя людей пов’язуватимуться вже з новою владою та її одноосібним чільником. Тож перед Володимиром Зеленським постане класична дилема — можливість увійти в історію країни чи таки вляпатися в неї.

Гроші вирішують не все

ПОКИ що ж кредит довіри, який виданий йому українськими виборцями, є величезним. Про це свідчать і результати голосування навіть на «пригодованих» сильними світу цього мажоритарних округах. У переважній більшості там тріумфували не важковаговики вітчизняної політики, а мало кому відомі кандидати від «Слуги народу».

Ну хіба міг хтось уявити, що у Запоріжжі до складу нового парламенту пройде не багаторазовий нардеп директор пром­гіганта «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв, а 29-річний весільний фотограф Сергій Штепа? І що не потрапить у парламентське крісло всемогутній, здавалось би, Борис Колесніков, який роками «рулив» багатьма питаннями не тільки в Партії регіонів, а й на державному рівні? Сумна доля «непрохідного» кандидата спіткала на мажоритарних округах ще донедавна всемогутніх соратників Петра Порошенка — Ігоря Кононенка і Олександра Грановського, а також відомих нардепів-політиків Олександра Третьякова і Сергія Пашинського, так само, як і скандально відомого «регіонала» Сергія Ківалова, його «золотовусту» колегу по партії Олену Бондаренко та її не менш красномовну опонентку Ірину Фаріон.

Потерпів поразку на виборах і олігарх із понад 20-річним нардепівським стажем (шість останніх скликань ВР!) Костянтин Жеваго. Прикметно, що його «вибив» зовсім «зелений» «слуга народу» — 25-річний проектний менеджер ProZorro Олексій Мовчан. Як бачимо, коли народу таки добряче припече, то навіть великі гроші не все вирішують.

Найрозумнішим щодо цього видається беззмінний нардеп усіх попередніх скликань(!) Юхим Звягільський, який у свої 86 років вирішив взагалі не балотуватися. А може, таки щось знав?

Крім вищеназваних відомих осіб, до нової ВР не потрапляють знані політики-«списочники», чиї партії не подолали 5-відсоткового бар’єра. Серед них В. Гройсман, О. Ляшко, І. Смешко, Є. Мураєв, О. Вілкул, В. Хомутиннік, М. Добкін, Г. Кернес, А. Садовий, Н. Савченко, А. Гриценко, М. Саакашвілі та інші.

А хто в опозиції?

І ЦЕ ДАЛЕКО не єдиний сюрприз або рекорд на цих не типових для України виборах. З повним і беззаперечним переможцем усе зрозуміло, а от із опозицією — не зовсім, точніше, зовсім нічого не зрозуміло. Щоб дотриматися демократичних стандартів, партії-переможниці потрібно віддати керівництво в кількох основних комітетах ВР представникам опозиції. Ця вимога досі ігнорувалася. Нині ж від Гаранта очікують виконання цієї демократичної європейської традиції. Питання лише в одному: а хто в новій Раді буде чи хоча б уважатиметься опозицією?

На перший погляд, це ОПЗЖ («Опозиційна платформа — За життя»). Адже вона на відміну від СН («Слуги народу») декларує зближення з Росією, а не з ЄС та НАТО, як остання. Проте про свою опозиційність у парламенті до фракції СН ще раніше задекларувала ЄС («Європейська Солідарність»). Чи є імовірним створення «об’єднаної опозиції» у складі ОПЗЖ і ЄС? Ні, скажете ви, такий альянс є неможливим. І я з вами погоджуся. Хоча в сусідній Молдові саме такий політичний кульбіт нещодавно і стався. Там у новообраному парламенті проросійські соціалісти, виступаючи проти попередньої олігархічно-мафіозної влади, вступили в союз зі своїми, здавалось би, антагоністами — проєвропейськи й пронатовськи налаштованими «новими обличчями». Тому, будь ласка, не плюйтеся й не матюкайтеся на припущення про українську опозицію, бо у «політиці» все можливе.

Слуга — то не господар

ЩЕ ОДИН рекорд теперішніх виборів до ВР — найнижча за всю новітню історію явка виборців. У Центрвиборчкомі це пов’язують з літнім, тобто відпочинковим, періодом, а також, за словами заступника голови ЦВК Євгена Радченка, «зміною векторів» і «світовою тенденцією». Проте, на думку деяких експертів, проблема полягає не в цьому, а у реальній кількості виборців, про яку достеменно ніхто, включно з членами ЦВК, не відає. Тож одним із нагальних завдань нової влади має бути термінове призначення і проведення перепису населення. Про нього останнім часом чомусь ніхто не згадує. Але треба розуміти, що реальний стан справ із кількістю людей, що проживають у країні, є вкрай важливим для формування реалістичного державного бюджету і, що не менш важливо, дієвого розв’язання всіх життєзабезпечуючих проблем людей.

Попереду у нової влади багато роботи. Та й не тільки в неї. Варто добряче потрудитися й іншим представникам громадянського суспільства, зокрема й засобам масової інформації. Де потрібно — проконтролювати, покритикувати чи заперечити, протестувати та вимагати. А деінде — похвалити, заохотити, можливо, й допомогти, підставивши плече. Головне — не допустити переродження «нових облич» у «старі», тобто слуг народу на його господарів, як це ставалося раніше. Подужаємо?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Iще трохи знизиться
Читати
Запаси — за планом
Читати
Квадратні метри дорожчають
Читати
Штрафами — по «зайцях»
Читати
Робота кипить
Читати
Віддають засуджених
Читати
Хочете «круті» — платіть
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове