Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Із пригорщі сміху

Григорій КОРЧАК.

м. Київ.

— Учора я бачив вас із дружиною в театрі.

— Ви, мабуть, обізналися — то був не я. Але знаєте, я вас дуже прошу, моїй дружині про це не кажіть.

* * *

Зустрілися два мисливці.

— Уявляєш, я вчора пішов на полювання без рушниці.

— А коли ти про це згадав?

— Як повернувся додому і дав дружині зайця.

* * *

У першому класі учитель запитує учнів:

— Хто швидко відповість, скільки буде два помножити на сім?

— Вісім, — швидко відповів Вітя.

— Неправильно! — зауважив учитель.

— Може, і неправильно, зате швидко.

* * *

— Насте, твого чоловіка вчора бачили з Галькою!

— Ет! Плітки то все. Я чула навпаки: буцімто Гальку бачили з моїм чоловіком.

* * *

— Ви цю травму дістали внаслідок автомобільної катастрофи? — запитує лікар хворого.

— Так, — відповів той.

— Напевно, дуже швидко їхали?

— Ні! Дуже повільно перебігав дорогу.

* * *

— Чого це у тебе ґуля на лобі?

— Та це один тип поперед мене в чергу пхався.

— І ніхто вас не розборонив?

— Та більше і не було нікого...

* * *

— Галю, — питає подружка, — ти знаєш, що твій Микола має двох коханок?

— Та невже? Ось я йому сьогодні всиплю!

— А хіба ти про це не знала?

— Знала, але тільки про одну.

* * *

Із розмови двох друзів:

— До весілля я дивитися на неї боявся.

— А зараз?

— А зараз бачити її не можу!

* * *

— Який у мене діагноз? —запитує хворий у лікаря.

— Інфаркт міокарда, — відповів лікар.

— Зразу дві хвороби?

— Ні, це одна.

— Слава Богу, а то ви мене зовсім перелякали.

* * *

Хворий звертається до медсестри:

— Що це за страхітливі ліки ви мені принесли?

— Які ліки, хворий?! Це ваш обід!

* * *

Чоловік напідпитку прихилився до пам’ятника. Аж тут підходить поліцейський:

— Не валяйте дурня, йдіть додому спати!

— А я його не ставив і валяти не збираюсь.

* * *

Сусід питає малого Петрика:

— Хто тебе навчив так лаятись?

— Ніхто не вчив. Наче не можна мати такий талант від природи.