Архів
Вівторок,
9 липня 2019 року

№ 54 (19701)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Переконлива перемога

ГРЕЦІЯ. На парламентських виборах перемогла опозиційна партія «Нова демократія».

Докладніше...
Тиск продовжується

США. Комітет у закордонних справах палати представників конгресу схвалив санкції проти «Північного потоку-2».

Докладніше...
Суперечка через мігрантів

НІМЕЧЧИНА закликала Італію відкрити порти для суден із біженцями.

Докладніше...
Атаки на останній оплот опозиції

СИРІЯ. Військові літаки режиму Башара Асада та РФ завдали ударів по мирних мешканцях.

Докладніше...
Все ж краще солом’яна згода...

ВЕНЕСУЕЛА. Опозиція відновила переговори з владою.

Докладніше...
Перехідний уряд

СУДАН. Військові і опозиція домовились про перехідний уряд.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Наше військо

Згадали минуле, побачили сьогодення

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Півсотні волонтерів з Харківщини та Полтавщини зібралося на базі 92-ї окремої механізованої бригади для спілкування з її командуванням та особовим складом.

— ЦЕЙ ЗАХІД можна вважати безпрецедентним, — говорить прес-офіцер бригади Олександр Кухаренко, — адже вперше за п’ять років нам вдалося зібрати разом таку велику кількість людей, котрі допомагали становленню частини.

Варто згадати весну 2014‑го, коли після захоплення Слов’янська бригаду підняли по тривозі, щоб перекрити кордон із Росією. Понад добу долала вона кількадесят кілометрів до Гоптівки, щоб виконати завдання. Причиною цьому були не лише російські диверсійні групи і негативно налаштоване до війська місцеве населення, а й технічний стан тодішніх автомобілів і БТРів, які постійно ламалися. З тими ж проблемами зіткнулася й посилена рота, сформована на базі 92‑ї ОМБр, яку відправили до Іловайська виручати оточені підрозділи. Без волонтерів, які діставали все — від станків до крупнокаліберних кулеметів до звичайних гайкових ключів, було не обійтися. Пам’ятаєте жарт тих часів: чому, мовляв, в України немає атомної бомби? Тому що її ще не замовили у волонтерів.

Сьогодні ситуація інша. Старі БТР-70 замінили сучасні вітчизняні БТР-4. Ці бронемашини виробництва Харківського заводу імені Малишева почали надходити у військо ще у 2014 році, однак тоді бійці скаржилися на ходову частину, систему управління вогнем. Нинішні удосконалені машини, які вже пройшли випробування війною, значно надійніші й ефективніші.

Снайпер Михайло розповідає про сучасні снайперські комплекси, якими оснащена бригада. Якщо ще два роки тому на озброєнні підрозділів були радянські снайперські гвинтівки Драгунова, то нині їх замінили на аналогічні від нашого «Зброяра», котрі точніші, зручніші й надійніші. Є тут і комплекси американського походження — далекобійні, крупнокаліберні. Щоправда, Михайло каже, що не зовсім вони й американські, бо дула до гвинтівок виробляються вже в Україні.

Комбриг Володимир Кокорєв підводить мене до місця, де на тлі антен і комп’ютерів у зелених металевих корпусах виставлені біленькі літачки. Це аеророзвідка бригади. Створені деякі комплекси харківськими фахівцями, «Фурії» — дніпропетровськими.

Чи не найголовніше у сучасній війні — зв’язок. Сьогодні комбриг може керувати боєм не лише з бліндажа в зоні ООС, а й за потреби із бази бригади поблизу Харкова. Головне, що цей зв’язок захищений від всюдисущих ворожих вух.

Міністерство оборони вимагає, щоб у кожному підрозділі ЗСУ було створено кімнату бойових традицій. Хтось просто формально до цього поставився, а в 92-й ОМБр офіцер запасу й капелан отець Григорій (на фото праворуч) душу вкладає в цю роботу. Ось цей побитий кулями й осколками дорожній знак вказує на те, що до Донецька залишилося усього 15 км. Свого часу він відпав зі стовпа біля шахти «Бутівка».

— Цей знак тому мені дорогий, що підібрали ми його під обстрілами,— розповідає він.

А на цьому бронежилеті, здається, ще не висохла кров. Належав він Лесі Баклановій, яку на «Бутівці» вразив у серце російський снайпер. За п’ять років на війні загинуло 58 військовослужбовців бригади.  Портрет кожного розміщений у Меморіальній кімнаті слави.

Відома солдатська приказка: «Подалі від начальства, поближче до кухні». Цього разу, коли волонтери завітали в бригаду, обід був такий: борщ чи суп із куркою, сосиска чи гуляш з тушкованою картоплею, два види салатів, компот і на десерт спілі черешні.

— Не забудьте взяти персиковий йогурт,— припрошував кухар.

У бригаді обладнано сучасний тренажерний зал. Комбриг полковник Кокорєв хвалиться клубом, який от-от мав завалитися, а тепер ремонтується, двома будинками для контрактників, які здали, й трьома гуртожитками, які мають добудувати до кінця року. Не те що в казармі, а навіть у караулці душові із бойлерами.

— Коли молодь приходить до нас і бачить, як ми живемо, то виявляє бажання йти служити,— хвалиться комбриг.

Утім, попри всі зміни в армії на краще проблема із набором до війська, особливо відповідальних грамотних людей, існує. До речі, буквально перед нашим приїздом полковник Кокорєв підписав п’ять рапортів на звільнення чоловікам, а на їхнє місце претендують п’ять жінок. Скоро, либонь, доведеться формувати чисто жіночі бригади. Мабуть, боїться сильна стать іти до війська…

На фото автора: зустріч у 92‑й ОМБр.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вибори таки відбудуться
Читати
Можуть приїхати
Читати
Не все гладко
Читати
Перша партія прийшла
Читати
Підсолодили гірку пігулку?
Читати
Перевірили ремонт
Читати
Зі спиртом проблеми
Читати
Таки розкіш
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове