Архів
Вівторок,
2 липня 2019 року

№ 52 (19699)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Липень
  • За рубежем
Забули, про що говорили?

ЯПОНІЯ. В Осаці завершився саміт лідерів «Великої двадцятки».

Докладніше...
Масштабний авіаудар

СИРІЯ. Ізраїльські ВПС завдали потужних авіаударів по Дамаску і Хомсу.

Докладніше...
Новий голова

ФІНЛЯНДІЯ взяла на себе від Румунії головування в Європейській Раді.

Докладніше...
Знову сутички з поліцією

КИТАЙ. У Гонконзі знову протести. Поліція застосувала кийки та сльозогінний газ.

Докладніше...
Не продихнути

ЄВРОПА. Гарячі вітри з пустелі Сахара принесли на континент аномальну задуху і спеку.

Докладніше...
Підводне метро

КИТАЙ. Відкрилась перша лінія метро під руслом ріки Хуанхе.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Від “Комунара” до... серпа?

Василь ПІДДУБНЯК.

Фото Леоніда Логвиненка.

Україна збирає хліба. Уже вісім областей ведуть, як мовиться, битву за хліб — тривожну, важку, виснажливу… Наскільки розтягнеться ця битва — не відомо. А не відомо передовсім не через погодні катаклізми, а з причин суто індустріальних — в аграрній державі катастрофічно не вистачає комбайнів.

Про те, скільки і чому, згодом.

А ЗАРАЗ згадаємо про те, що у вересні виповниться рівно 90 років звідтоді, як на Запорізькому заводі «Комунар» був складений перший український зернозбиральний комбайн. А український тому, що все комплектування було «домашнє». Складна вітчизняна машина ввібрала в себе конструкторський талант півтора десятка молодих інженерів, яких за розпорядженням наркомату важкого машинобудування згуртував професор Андрій Овер’янович Василенко.

Вже до початку 1930-го запоріжці випустили 10 комбайнів, до кінця року — ще 337. До початку Другої світової війни з воріт заводу на поля України вирушило 96 тисяч комбайнів!

Це був воістину трудовий подвиг машинобудівників, завдяки яким держава перестала купувати зернозбиральні комбайни у США і вже до 1935 року майже весь вирощений хліб збирала вітчизняною технікою.

І в післявоєнні роки конструктори продовжували удосконалювати власні степові кораблі, розробивши у 1960-ті роки минулого століття проекти високопродуктивних типів комбайнів СК-5 і СК-6, котрі десятиліттями сумлінно трудилися на полях житниці Європи.

А що ж нині?

Український зернозбиральний комбайн на наших ланах нині — майже велика рідкість. Хоча спроба випускати свою, вітчизняну, техніку була. І небезуспішна. Сталося це замалим чверть століття тому. У ті неблизькі уже часи інженери дніпровського «Південмашу» спільно із херсонськими колегами в рекордно короткі строки виконали важливе державне замовлення — розробили конструкцію вітчизняної зернозбиральної самохідки. Незабаром, а якщо бути точним, то 1995-го Херсонський машинобудівний завод (колишній комбайновий) випустив перші дослідні зернозбиральні комбайни КЗС-9 «Славутич». Наступного року з конвеєра зійшов дослідний зразок роторної самохідки КЗСР-9. Ще через два розпочалося промислове виробництво комбайнів «Славутич».

Здавалося б, крига скресла, бо й держава в особі урядовців заворушилася і навіть матеріально стимулювала продавців і покупців вітчизняної техніки.

Україна начеб нарешті «відв’язалася» від комбайнового імпорту, посутньо зміцнивши тим самим ще й національну безпеку молодої держави.

Із візитівки ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»:

«Із 2012 року розпочато випуск самохідних зернозбиральних комбайнів «Скіф» — модернізованої версії комбайнів «Славутич». Зараз завод випускає 4 основні моделі комбайнів «Скіф»: «Скіф-230», «Скіф-230А», «Скіф-250», «Скіф-250р». У перспективі планується серійне виробництво потужніших «Скіф-290» і «Скіф-330».

Гарно на папері і моніторі, а насправді вітчизняний комбайн «забуксував». Та й який він «вітчизняний», якщо той же зернозбиральний комбайн Skif-280 Superior — версія фінського комбайна Sampo Rosenlew SR 3085 Superior, який ось уже два роки поспіль «жнивує» по різних виставках, повертаючись із них щоразу з порожнім «бункером».

Україна збирає хліб. Не тільки збирає, а й (через гостру нестачу комбайнів) втрачає.

За даними «Українського клубу аграрного бізнесу», за останні чотири роки (2015-2018 рр.) українські аграрії придбали близько 11 тис. імпортних зернозбиральних комбайнів на суму $ 945 млн. А вітчизняних? Лише 44 і лише на дев’яти із них, як передає «Інфоіндустрія», виплачена державна компенсація.

За статистикою, парк зернозбиральних комбайнів в Україні становить 53,8 тисячі, а технологічна потреба — 75 тис. Слід зважити і на те, що половина наявної техніки — стара, а серед тої старої чимало і дуже старої.

Не дивно, що й навантаження на один комбайн зростає. Якщо в Німеччині, наприклад, цей показник становить 60 гектарів, у Франції — 70, то у нас 200 га нині вважається ледь не нормою. І що ж виходить? У минулому столітті Україна збирала хліба за два оптимальні тижні, нині — за 32-55 днів. І що маємо у підсумку? За даними фахівців, Україна щорічно через брак збиральної техніки втрачає 6-6,5 млн тонн зерна, або майже 10% вирощеного.

Ось такі вони, нинішні жнива.

А що ж нинішня влада? А нічого. «Папєреднікі» хоч вигляд робили, що сприяють розвиткові вітчизняного комбайнобудування, а чинні державні мужі і на таке, схоже, не здатні. Чи ж не доведеться українському селянинові згадати про «ручний комбайн» — серп. А до цього йдеться…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Планово підвищилась
Читати
За новими правилами
Читати
Посилковий ліміт
Читати
Подорожувати стало комфортніше
Читати
Будьте обережні!
Читати
Порахували «збитки»
Читати
Перетнув межу нахабства
Читати
Торгують на повну
Читати
Вибір буде багатий
Читати
«Не читав, але засуджую»...
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове