Архів
П’ятниця,
14 червня 2019 року

№ 47 (19694)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша поштаПост здоров’я
  • За рубежем
Перемога «жовтих жилетів»

ФРАНЦІЯ. Уряд оприлюднив нову програму реформування економіки країни.

Докладніше...
Стратегічна оборонна угода

ПОЛЬЩА і США підписали угоду в оборонній сфері.

Докладніше...
Акція протесту

КИТАЙ. У Гонконзі пройшла найбільша протестна акція за останні роки.

Докладніше...
Владна партія програла

ГРЕЦІЯ. Президент розпустив парламент і призначив дострокові вибори.

Докладніше...
Жорстка посадка для Brexit

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Опозиція хоче заблокувати Brexit без угоди.

Докладніше...
Обмінялися ракетними ударами

ІЗРАЇЛЬ. ВПС атакували підземну базу палестинських бойовиків у секторі Газа.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Розорана спадщина

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Вся територія Чернігівщини вкрита курганами. Деякі з них, стверджують історики, давніші за єгипетські піраміди. Років 150 тому могили наших пращурів тут рахували тисячами, нині ж їх число зменшилось у кількадесят разів. Утім, достеменну кількість цих археологічних пам’яток зараз назвати ніхто не може, адже спеціальної карти обліку не велося. Та й колишньої величі у більшості курганів уже не побачити — лишилися тільки невеликі горбочки.

Зі статусом ріллі

ПЕРШИМ великий скіфський курган на Чернігівщині розкопав (чим його і зруйнував) дійсний таємний радник імператриці Катерини ІІ Олексій Мегульнов у 1763 році. Саме з тих часів — середини XVIII століття, і почалися розкопки (часто дикунські), які тривають ось уже 250 років. Беззахисні кургани нищили всі, кому не ліньки — нудьгуючі поміщики, одержимі колекціонери, завбачливі спекулянти старожитностями. Непоправної шкоди нанесли і радянські заклики на кшталт «дайош ріллю!»: пагорбам, що заважали перевиконувати плани, оголосили війну. Сучасними руйнівниками курганів стали «чорні копачі» різного штибу.

«Зараз важко знайти пам’ятку археології, де б не побували «чорні археологи». Вони крадуть викопані речі, працюючи на «елітних» пам’ятках виключно заради заробітку, — обурюється кандидат історичних наук археолог, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського Олександр Бондар. — Національне надбання, витягнуте таким чином із культурного археологічного шару, втрачене назавжди. Максимальним покаранням для копачів за все заподіяне є всього-на-всього несуттєвий штраф».

На жаль, не меншу загрозу для курганів, майданів, місць поселень стародавніх людей становить діяльність сучасних аграріїв. Так, наприклад, поблизу села Хороше Озеро, що у Борзнянському районі, від величезного колись курганного некрополя епохи бронзи (ІІ тисячоліття до нашої ери) залишилися самі горбики.

Виходячи з норм законів України про охорону культурної та археологічної спадщини, будь-яким сільськогосподарським роботам біля курганів мають передувати наукові дослідження. Навколо пам’яток археології мають бути охоронні зони, де земляні роботи обмежені або заборонені зовсім. Але нинішні орендарі цих земель законами нехтують.

Заступник начальника Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА Людмила Замай наголошує на відсутності належного розуміння з місцевими землевпорядниками. «Колись усю землевпорядну документацію, як і належить, погоджували з нами, але тепер обходяться без цього, — обурюється вона. — У 90-х, в період роздержавлення земель, пам’ятки археології наносили на карти. Через згортання фінансування ці роботи припинилися. Тепер навіть ту невеличку кількість карт із позначками курганів не беруть до уваги».

Як не дивно, повної карти археологічних пам’яток не мають навіть у департаменті, відповідальному за їхню охорону. Чиновники визнають — у цьому напрямі область досліджена тільки на 20 відсотків, більшість пам’яток наносилася на карти у кабінетах — без виїзду і обстеження місцевості. А скільки їх взагалі не внесено до реєстру, навіть важко уявити. Щоб це виправити, потрібні немалі кошти. Наприклад, лише виготовлення паспорта на такий об’єкт коштує близько 30 тисяч гривень. Для визначення меж пам’ятки археологам потрібні проектанти, а це теж кошти. Погоджений проект необхідно відправити на експертизу до столичного Держгеокадастру, де ухвалюють рішення про надання землям статусу історико-культурного значення, позначаючи це на картах. Без проходження цього шляху земля з розташуванням курганів на ній є просто ріллею, яку віддають під оранку.

Через брак державного фінансування та відсутність належних програм захист історико-культурної спадщини кинутий напризволяще. При цьому нерідко «крайніми» виявляються селяни, яким землю з курганами нарізають як пай. Якщо когось таки і покарають потім за знищення пам’ятки, то аж ніяк не чиновників, а саме власників паю. А людина, бува, і гадки не мала про цінність того горбка, що стирчить на відведеній їй землі.

Як захистити історію?

ВИХОДЕЦЬ з Ічнянського району Олександр Кликавка не хоче мовчки спостерігати за втратою тисячолітньої історії. Він першим на Чернігівщині домігся, аби біля села Безводівка орендар оминав групу курганів — так звану прадавню обсерваторію.

Не спинившись після першої перемоги, Олександр започаткував громадський рух «хранителі курганів». У соціальних мережах він шукає добровольців для захисту історичної спадщини.

«Кургани — це не просто могили, це архів нашої історичної пам’яті, це — свідчення того, що тут жили люди чотири-п’ять тисяч років тому зі своєю організацією суспільства, уявленнями про життя і смерть, знаннями про природу та астрономію, — захоплено розповідає дослідник. — Вони залишили свою архітектуру у вигляді курганів, які можна прирівняти до пізніше збудованих городищ, палаців чи соборів».

Кожен зареєстрований курган або майдан має реєстраційний документ, в якому вказано його номер, розміри, дату дослідження, прізвища археологів тощо. Але при цьому не надаються його точні географічні координати, є тільки опис місцезнаходження. Така система координат, притаманна археологам, не дає змоги дізнатися точно, про який саме курган або майдан ідеться. Це можна визначити тільки на спеціальній мапі. Тож, на думку Олександра Кликавки, біля кожного кургану потрібно поставити інформаційну табличку і звернутися до Департаменту культури, який нагадає землекористувачу про законну охоронну зону, де заборонені будь-які земляні роботи.

«Якщо курган розорюється попри те, що його межі окреслено, то землекористувач потрапляє під відповідальність кількох статей Кримінального кодексу України, — продовжує Олександр. — Якщо він унаслідок незаконного захоплення археологічної пам’ятки отримував дохід, то має власним коштом відновити охоронну зону навколо кургану. В разі відмови наша організація відправляє зібрані матеріали до ВРУ, ОДА, поліції, місцевих органів влади…»

Стаття 298-ма ККУ — умисне знищення пам’яток археології — передбачає максимальне покарання у вигляді восьми років ув’язнення з відшкодуванням завданих державі збитків. Щодо останнього, то існує навіть спеціальна методика їх обрахування. Зазвичай — за один курган це близько трьох мільйонів гривень.

…Серед уже згадуваних знищених курганів бронзового віку поблизу села Хороше Озеро один усе ж уцілів. Він має назву Зелена Могила. «Цей курган не досліджували, — розповідає археолог, доцент Інституту історії, етнології та правознавства Національного університету «Чернігівський колегіум» Олена Черненко. — З огляду на зовнішні ознаки, це курган доби бронзи або раннього заліза (вік від п’яти до двох тисяч років). Його залишили або племена катакомбної чи ямної культури (доба бронзи), або ж скіфи, які сюди заходили влітку, коли степ пересихав, чи для нападу на місцеві осілі племена. Для того часу курган заввишки чотири-п’ять метрів звичайна річ. Так ховали повноправних членів суспільства. Осіб високого статусу захоронювали у курганах заввишки 10 і більше метрів».

Цей курган перебуває на обліку районного відділу культури, колись біля нього була охоронна металева табличка. А зараз «Зелена Могила» рясніє норами, схожими на підкопи «чорних археологів». Територія кургану з року в рік звужується через діяльність агрохолдингу, який, нехтуючи законодавством, не дбає про охоронні межі. Хоча за законом, якщо курган має діаметр 40 метрів, то охоронна зона навколо нього має бути мінімум 15 метрів, а для гарного візуального сприйняття пам’ятки бажано половину її діаметра, тобто не менше 20 метрів. Прикро й боляче, коли для декого зайва сотка землі важливіша за тисячолітню історію…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Будуть, але коли
Читати
Нова мітла по-новому мете
Читати
Виявляється, пожартував...
Читати
...А уряд — ні
Читати
Тепер у президента
Читати
Ходить-бродить привид референдуму
Читати
Планують не визнавати
Читати
За дірки в «стіні» — під суд
Читати
Підлатали ями
Читати
Забруднення не виявлено
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове