Наша пошта

• Точка зору

Усе можливо, було б бажання

Володимир БЛИЗНЮК.

Барвінківський район

Харківської області.

НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ «ЗеКоманди» не дає змоги поставити на місце партійних служок, які піаряться на болях народу, на війні, роздаючи обіцянки про швидке її припинення. Чи справді такий план існує, питання другорядне, їхня першочергова мета — на людській довірі дорватися до влади.

Тоді як вирішення військового конфлікту на Донбасі залежить виключно від волі Росії, а припинитися він, на думку РФ, має тільки шляхом капітуляції України. Бо хіба для того вона його починала, щоб самій стати на коліна? Тому без допомоги світової спільноти вести переговори з Кремлем про мир — це просто марнувати час, що, власне, і підтвердили мінські домовленості, з допомогою яких не вдалося припинити бойових дій упродовж п’яти років. Росія ж навмисне підмінила Будапештський формат на Мінський, щоб зняти із себе зобов’язання гаранта безпеки України, наперед обравши собі роль не агресора, а миротворця. Відтак усі ці роки наполегливо нав’язує всьому світові фальшиву думку, що в Україні точиться громадянська війна. А нині докладає неймовірних зусиль, аби заморозити конфлікт на Донбасі до нескінченності. Тому ті, хто так «турбується» про мир з Росією та про українців на окупованих територіях, насправді спекулюють на цій темі. Бо про мирні відносини з РФ можна говорити лише після виведення її військ та зброї з України.

І ми можемо пришвидшити цей процес, надавши світовій спільноті вагомі аргументи, з якими вона зможе натиснути на агресорку. Зокрема, використати проти РФ її заяви, що Крим є споконвічно російською територією. Адже насправді московсько-радянська влада сама переклала тягар відбудови півострова на український республіканський бюджет. Та й загалом претензії Росії на володіння півостровом є порушенням міжнародної угоди, бо з таким же успіхом Україна може претендувати на володіння Москвою, яку заснував київський князь Юрій Долгорукий. Крим був батьківщиною кримських татар до завоювання його російською царською владою, яка майже повністю винищила цей народ, чим займається досі. Тому претензії Росії на цю землю не мають законних підстав і за бажання влади повернути Крим Україні без застосування військової сили цілком реально. Для цього достатньо звернутися до міжнародного суду. Крім того, Крим був відданий нам не просто так, а в обмін на три області — Воронежську, Бєлгородську та Ростовську, які входили до складу України. А якщо копнути глибше, до часів утворення радянсько-російської імперії, то українські землі сягали самої Волги. Ці свідчення можна знайти в закордонних архівах, де зберігаються карти кордонів радянських республік.

Наступним вагомим аргументом проти Росії може служити її фінансовий борг перед Україною (близько півтора трильйона доларів). Це частка активів України як однієї з радянських республік. Після розпаду СРСР вони залишилися в Москві у вигляді золотовалютного запасу. Росія визнала себе правонаступницею радянської імперії, тож зобов’язана повернути ці кошти. Натомість вона намагається нас знищити, щоб не було кому повертати борг. І їй у цьому допомагає так звана українська влада, яка, маючи вагомі аргументи тиску на Росію, жодним словом за чверть століття не згадала про ці борги, що і є свідченням того, хто насправді править Україною всі ці так звані незалежні роки.