Архів
Вівторок,
28 травня 2019 року

№ 42 (19689)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Петиція до бундестагу

У НІМЕЧЧИНІ Голодомор українського народу 1932-1933 років, можливо, визнають геноцидом українців.

Докладніше...
Відставка, про яку давно говорять

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Прем’єр-міністр Тереза Мей оголосила про свою відставку 7 червня.

Докладніше...
Обрали економіста-правоцентриста

ЛИТВА. Безпартійний економіст Гітанас Науседа став новим президентом країни.

Докладніше...
Гостра політична криза

ВЕНЕСУЕЛА. Президент Ніколас Мадуро заявив про намір провести дострокові парламентські вибори.

Докладніше...
Розклад сил на найближчу п’ятирічку

В ЄВРОСОЮЗІ відбулись вибори до Європарламенту.

Докладніше...
Знову хімічні атаки

СИРІЯ. Війська Башара Асада застосували фосфорні бомби при обстрілі провінції Ідліб.

Докладніше...
Секретна зброя вже напоготові?

ІРАН пригрозив потопити авіаносці США, якщо ті «здійснять свою першу помилку».

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Заповітне

Могутня і радісна симфонія

Михайло ЛЕВЧУК.

Хмельницька область.

Визріває-виколошується уже 70-літній ювілей знаменитої картини «Хліб», що належить пензлю класика українського живопису ХХ століття Тетяни Яблонської. Ця праця, удостоєна Державної премії СРСР, вважається найвагомішим творчим «ужинком» художниці, адже принесла їй світове визнання.

ЕСКІЗИ-ЗАМАЛЬОВКИ з натури до майбутнього майже чотириметрового полотна, роботу над яким завершила у 1949 році, мисткиня зробила влітку 1948-го в Летаві Чемеровецького району на Хмельниччині. Прибула в подільське село, місцевий колгосп якого славився на всю країну високими врожаями пшениці та цукрових буряків, разом зі своїми студентами з Київського художнього інституту.

В ті перші повоєнні роки майже уся робота в господарстві (як і скрізь в Україні) покладалась на жіноцтво, адже з 560 летавчан, котрі воювали на фронтах Другої світової війни, додому повернулася менш як половина, багато з пораненнями. Отож, свідчить тогочасна статистика, працездатних членів колгоспу імені Леніна налічувалося 765, з них жінок — 717. Природно, вони і стали головними персонажами твору художниці.

«Картину «Хліб» я писала з повною віддачею, із серцем, сповненим любові до цих жінок, до зерна, до сонця», — з великою теплотою згадувала Тетяна Нилівна.

Жнивної пори на току вона побачила не плакатних «ударниць» праці, не «застрільниць» змагань за перехідні прапори і державні нагороди, а звичайних трудівниць, котрі щиро раділи багатому врожаю. Хоча працювали вони за копійки, однак сяяли од щастя. Може, тому що пам’ятали в Летаві голодомор 1932-1933 років, який забрав життя майже двох десятків односельців, не обминув Поділля і голод 1946-1947 років, спричинений, як документально підтвердили історики, не стільки повоєнною руїною і несприятливими погодними умовами, скільки надмірним «перекачуванням» хліба з українського села до країн «братнього соціалістичного табору».

Звісно, відала про це художниця, тому так зворушливо передала в своїй картині світле свято ХЛІБА. Пшеничне зерно, що переливається позолотою, — на першому плані. На видноті й славні трудівниці, які для Тетяни Нилівни стали дуже близькими людьми.

«Перше, що вразило мене в Летаві, — це веселі, життєрадісні, бадьорі дівчата, ланкові-героїні (колгосп виростив 12 Героїв Соцпраці. — Авт.), в яких я просто закохалася, — зізналася потім. — Чудовий там народ! Так приємно згадати завзяту Тоню Миколину, тямущу Настю Шутяк, розумну й умілу Ганну Горячок… А як добре вони робили, як уміло «заправляли» складним артільним господарством!

…Коли їхала в Летаву, не ставила собі за мету писати картину. Я просто малювала все, що мене тут вражало, і відчувала від того велике творче задоволення. Але чим більше працювала, тим більше мені хотілося якось висловити почуття захоплення цими людьми, їх красивою працею. Але як? У якій формі? Цього я ще не могла собі уявити. Коли ж почалися жнива і я потрапила на величезний колгоспний тік, то відчула, що саме тут знайду те, чого шукаю, і зможу висловити те, що переповнює душу. Величезні купи золотої пшениці, стрекотіння віялок, гудіння молотарок, автомашин, спритні, сповнені краси рухи жінок у сніжно-білих хустках, високі скирти, які, немов фортеці, стоять на току, — все це одразу вдарило мене якоюсь могутньою і радісною симфонією. Я відчула, що моя картина саме тут…»

Нині авторська копія монументального полотна «Хліб» зберігається в краєзнавчому музеї Летави (оригінал залишився у фондах Третьяковської галереї Москви). Ім’я художниці увічнене в назві однієї з вулиць села, до якого вона ще раз навідалася 1973 року, зустрілася з героїнями свого твору.

Колекцію живописних полотен і графічних замальовок, серед яких етюди до картини «Хліб», Тетяна Яблонська особисто подарувала Кам’янцю-Подільському (вони поповнили експонати галереї мистецтв тамтешнього державного історичного музею-заповідника). Із цим містом художницю пов’язує давня історія, яка могла навіть змінити її життя. Народилася вона 1917-го у російському Смоленську в родині вчителів. Коли Тетяні виповнилось одинадцять, родина переїхала в Одесу — батько сподівався знайти у цьому місті шлях до еміграції. Але Яблонським не дозволили виїхати з СРСР, і в 1930-му вони перебралися до тодішнього прикордонного Кам’янця-Подільського, де прожили три роки. Знову спробували переправитись на Захід, уже нелегально. Проте, як згадувала Яблонська, «щось зірвалося», тому повертатися у місто родина вже не ризикнула — подалися аж до Луганська, де про її наміри втечі ніхто не знав. І залишилась в Україні назавжди.

Так розпорядилася доля. Може, на краще. Бо де ж іще, як не в мальовничому подільському селі, талановита художниця змогла би зустріти таких красивих, багатих душею людей, котрі надихнули її на створення справжнього мистецького шедевра?

Втім, Летава та місцевий сільськогосподарський кооператив, очолюваний Героєм України Михайлом Шаповалом, і тепер викликають щире захоплення. Щоправда, тік уже модернізований і просторіший, адже хліба набагато більше.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Партія — наш рульовий
Читати
Симпатизують «усі»
Читати
На почин
Читати
Розпуск ВР оскаржили
Читати
До виборів готуйсь!
Читати
Поновлять, якщо все втихомириться
Читати
Дали ще часу
Читати
«Велика вода» забрала життя
Читати
Духовенству — духовне
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове