• З літопису наших днів

Неправедні людські справи

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Сумна склалась у нас традиція: у «довгі», себто які тривають кілька днів поспіль, вихідні різко збільшується кількість надзвичайних пригод, зокрема й трагічних.

НЕ СТАЛИ винятком і цьогорічні Великодні свята, протягом яких на Дніпропетровщині мали місце кілька інцидентів, два з яких набули великого розголосу. Щоправда, про перший, що стався у Пасхальну ніч у селі Хорошому Петропавлівського району, можна сказати «і сміх і гріх».

Місцеве ТОВ «Відродження» найняло охороняти своє майно двох молодих охоронців. Один мав пильнувати мехмайстерню, інший — новенький трактор «Case», який знаходився неподалік. Але хлопці вирішили зустрітися на «нейтральній» смузі, щоб відзначити Воскресіння Христове. Коли ж зрозуміли, що двох бутелів самогону замало, аби гідно вшанувати свято, вирішили, хоч із коліна вилупи, дістати ще пляшку. От тільки до єдиного в селі «генделика» бігти далеченько. Ось тут хлопці-сторожі й зметикували, що у них під боком трактор. Сідай, заводь — і вперед. Туди й назад змотаються, ніхто й не засіче їхньої короткої відсутності. Те, що до трактора причеплена широкозахватна борона, до того ж в опущеному робочому стані, їх не знітило.

Тож коли горе-трактористи виїхали на центральну вулицю села, асфальт на ній вони не просто «зчесали», а виривали грудками. Але їм було не до цього! «Генделик» виявився зачиненим, то вдатні й кмітливі парубки рвонули по бокових вуличках, сподіваючись у когось розжитися жаданою пляшкою оковитої. Вони не лише «боронували» дороги, а зносили паркани, насадження і квітники біля дворів. А наостанок звалили електроопору, яка «недоречно» трапилася їм на шляху, через що припинилися освітлення вулиць та подача електроенергії у людські помешкання.

Не відомо, що ще б розвалили і розтрощили молодики, якби тракторний рейд не перестрів гурт місцевих старшокласників, у яких стачило рішучості й сил, аби зупинити шалений трактор, зсадити з нього вкрай захмелілих сторожів і викликати наряд поліції. Допоміг хлопцям і місцевий житель Іван Самойленко, котрий наважився скутером виїхати напереріз трактору. Тим часом затримані затіяли бійку… між собою: заходилися з’ясовувати, чия була ідея влаштувати тракторні перегони, хто сидів за кермом...

Правоохоронці та селяни не переймалися тим, хто з них більше насвинячив, адже розплачуватися за скоєне горе-сторожам доводиться тепер порівну…

Друга резонансна подія, страшна трагедія, від якої область оговтується досі, сталась у сусідньому Новомосковському районі. Тут у селі Орлівщина жила тридцятирічна Юля. Спокійна, доброзичлива жінка самотужки виховувала трирічного синочка. Рік тому до неї пристав у прийми чоловік на ім’я Костянтин. У травні мав народитися другий синок.

Напередодні Великодня Юля із Костянтином завітали до її сестри. Але довго не засиділися, бо, як казала вагітна, «їй треба більше берегтися, ніж празнувати». Наступного дня сестра набрала раз, вдруге, втретє номер мобільного телефону Юлі, щоб дізнатися про її самопочуття, але та не відгукувалася. Стривожившись, жінка подалась до Юлиної домівки. Вийшов Костянтин і повідомив, що його співмешканка поїхала у Новомосковськ до якоїсь знайомої. Сестра здивувалась: вчора Юля ні словом не обмовилася, що кудись збирається, навпаки, говорила, що весь день і за холодну воду не візьметься. До того ж вона зазвичай, коли їде кудись із дому, бере з собою і сина. А хлопчик стояв поруч Костянтина. До вечора сестра ходила сама не своя…

Наступного дня Юля так і не повернулась додому. Від Костянтина рідні почули, що він і сам не знаходить собі місця та переживає, куди ж це вона поділася. Ще через день вранці чоловік заявив, що їде шукати жінку, тому нехай сестра забере до себе малого.

Юлина рідня викликала поліцію. У будинку правоохоронці виявили плями крові й закривавлену лопату. А невдовзі знайшли у колодязі скалічене тіло молодої жінки. За версією Костянтина, він убив Юлю з ревнощів, бо сумнівався, що дитина, яка має от-от народитися, його…

Чуєш про таке і думаєш: чи потрібні такі серії святкових і вихідних, щоб одні на п’яні голови ледве не втрачали розум, а інші у хмільному безумстві чинили жахливі трагедії?