• Сільські обрії

Щоб не бути приймаками

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

На фото автора: (справа наліво) механізатор Віталій Половинка, агроном Володимир Король, директор «України Нової» Микола Тарасенко, працівник господарства Ліна Миронова.

У Біляївці, Олексіївці та інших великих і малих селах Первомайського району, довкола яких орендує землю агрофірма «Україна Нова», перед Великоднем роздавали паски. 3200 хлібами привітали зі святом механізаторів, орендодавців-пайовиків, учителів, школярів, малечу в дитсадках та їхніх вихователів керівники господарства.

— ЦІ ПАСКИ випечені з борошна пшениці, вирощеної нашими працівниками, — не без гордощів каже генеральний директор агрофірми Микола Тарасенко.

Микола Володимирович знає ціну хліборобської праці. Народився він на Донбасі, у Ново­троїцькому, по якому зараз проведено межу між війною і миром. Ще кілька років тому там, просто під териконами, його односельці вирощували хліб, як їхні діди й прадіди, що орали довколишні чорноземи та співали українських пісень. Їхніми слідами пішов і Микола, обираючи собі життєву стежку. До армії ремонтував колгоспну техніку, а після закінчення Харківського зооветеринарного інституту почав трудитися на Слобожанщині. Останні роки очолює агрофірму «Україна Нова», яка завдяки Миколі Володимировичу і його помічникам та однодумцям твердо стоїть на ногах.

В основному в господарстві вирощують пшеницю — озиму і яру. Минулого посушливого літа урожай був невисокий — пересічно сорок центнерів вродило на гектарі. Однак праця і кошти, вкладені в землю, дотримання сучасних технологій виявилися немарними — 70 відсотків збіжжя було продовольчим.

Микола Володимирович везе мене на пшеничні поля, на яких сходи вже починають вибиватися в трубку й тривожитися хвилями. Дорогою хвалиться, що на його пам’яті пшениця так добре ще не виходила із зими. Попри посушливу осінь вона густо покущилася навіть на полях, де попередником був соняшник. Хоча тут же керівник господарства стукає по дереву, аби не зурочити, адже відомо, що вирощування хліба — це ризикований бізнес. Не дай Боже, але може і суховіями поля обпалити, і градом вибити посіви. А «Україні Новій» 50 відсотків прибутку дають озима та яра пшениці.

Вирощує господарство і соняшник. Але культивують тут цю олійну культуру, як мовиться, без фанатизму, а так, як радить наука, — не більше 20 відсотків у сівозміні. Окрім соняшнику, понад 20 відсотків площ займають бобові — озимий горох та нут. Відомо, що вони накопичують азот у ґрунті та є добрими попередниками для озимини.

Бережуть землю не лише тим, що дотримуються сівозміни, а й застосуванням нульових технологій обробітку ґрунту. До речі, після збору врожаю стебла подрібнюють та заорюють у чорнозем. Бо те, що земля дала, повинно в неї і повернутися.

— Ми не приймаки на цій землі, ми на ній народились, а тому повинні передати її родючою наступним поколінням, — певен Микола Володимирович Тарасенко.

Але доглядати землю дедалі важче. Клімат стає все спекотнішим, літа — посушливішими. Тим часом стара система зрошення зруйнована, а нову збудувати не під силу навіть таким міцним господарствам, як «Україна Нова». З іншого боку, земля розпайована й навряд чи хтось займатиметься меліорацією чужої ділянки. Аби розв’язати проблему, потрібні відповідні закони й державні програми.

До речі, піклування про землю — це не лише сучасні технології її обробітку, дотримання сівозміни та зрошення, а й належне ставлення до людей, які живуть і працюють на ній. Микола Тарасенко стверджує, що найкращий вияв цього — гідна зарплата, яку господарство виплачує своїм працівникам. Та й узагалі підприємство робить усе, щоб люди не шукали щастя на стороні, щоб життя тих, хто працює в «Україні Новій» або віддав їй землю в оренду, було пов’язане з нею, як кажуть, від колиски і до могили. Допомагають людям, коли з’являється в родині немовля, коли хтось захворіє і коли йде за вічну межу, за обрій життя. А виорати городи, забезпечити за пільговими цінами збіжжям для ведення власного господарства — це, як кажуть, сам Бог велів робити.

Вітання зі святами, зокрема і з Великодніми, це також увага до тих, хто живе поруч. Перед тим, як відвідати школи й садки з пасочками, господарство оголосило конкурс для юних майстринь і майстрів. Ви б побачили, якими гарними виробами потішили дорослих школярі: і писанками, і мальованками, і різними композиціями. Усі вони, звичайно, отримали нагороди.