Добрий господар

Горох посівний

ЦЮ КУЛЬТУРУ сіють протягом квітня-травня. Рослина холодостійка і не боїться ранкових приморозків. А скоростиглі сорти можна висівати навіть у червні. Грядку бажано попередньо зволожити. Якщо ґрунт важкий, насіння заглиблюють на 3-4 см, якщо легкий — на 5-6 см. Землю ущільнюють прикотуванням. У разі загрози знищення сходів птахами грядку можна прикрити плівкою.

Насіння гороху посівного зберігає схожість протягом двох років. Рекомендується купувати кілька сортів різних термінів дозрівання.

Для відбору високоякісного насіння є простий спосіб: розчинити в літрі води столову ложку солі й помістити туди горошини. Те насіння, що спливло, слід викинути, те, що опустилося на дно, повністю придатне для сівби.

Насіння можна замочити на 10-12 годин, періодично змінюючи воду. Потім підсушити. Також допустимо використовувати абсолютно сухий посівний матеріал. У першому випадку сходи з’являються раніше. У другому — рослини будуть міцнішими.

Горох рекомендується вирощувати на ділянках, де раніше росли буряки, картопля, огірки, томати. Ці ж овочі можна висаджувати і після нього. Бобові відмінно насичують землю азотом, який необхідний плодовим, листовим культурам і коренеплодам. До повернення гороху на старе місце має минути не менше 4 років.

Ця бобова культура віддає перевагу супіщаним ґрунтам і суглинкам. Винятком є кислотні, засолені й заболочені ділянки.

Горох бажано сіяти на добре освітлених місцях. На затінених ділянках стебла викривлюються і слабшають.

У суху погоду посіви треба поливати. Особливо необхідні поливи в період проростання насіння і цвітіння.

Після появи сходів слід регулярно розпушувати ґрунт, виполювати бур’яни. Бажано підживити горох до початку цвітіння і перед зав’язуванням плодів. Для цього рекомендуються добрива з підвищеним умістом калію. Значно підвищує врожайність позакореневе підживлення мікроелементами.

Після прищипування верхівок пагонів посилюється розгалуження стебел. Отже, збільшується кількість квіток і плодів.

Якщо горох збирають зеленим, на стадії молочної стиглості, — для заморожування, консервування, споживання свіжим, то стручки зривають вибірково в кілька прийомів. Після збору врожаю надземну частину скошують. З неї виходить гарний корм для травоїдних тварин. Якщо таких у господарстві немає, можна закласти зелень у компостну купу або закопати в землю.

У разі, коли городник планує зібрати насіння для майбутнього посіву, слід дочекатися повного достигання. Після того як стулки нижніх плодів потемніють, стебла висмикують, в’яжуть у пучки і підвішують у сухому і провітрюваному місці. Насіння, вилущене з висушених стручків, зберігають у паперових або матер’яних мішечках.