Архів
Вівторок,
16 квітня 2019 року

№ 30 (19677)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Перемога через 20 років

ФІНЛЯНДІЯ. Опозиційна «Соціал-демократична партія» вперше з 1999 року перемогла на парламентських виборах.

Докладніше...
Злотий надійніший

ПОЛЬЩА не готова вводити євро.

Докладніше...
Нафта як політична зброя

США намагаються перекрити експорт нафти з Венесуели шляхом санкцій.

Докладніше...
Путчисти проти цензури

СУДАН. Військова рада ухвалила рішення про скасування законів, що обмежують основні свободи.

Докладніше...
Проблемний сусід

ЛІВАН звинуватив Ізраїль у порушенні повітряних і морських кордонів.

Докладніше...
День Сонця

ПІВНІЧНА КОРЕЯ відзначила День Сонця.

Докладніше...
Ядерне розвантаження

В ЯПОНІЇ почали витягати невикористані паливні стрижні з третього реактора АЕС «Фукусіма-1».

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Слід на Землі

Аристократ духу

Тимофій ЛЕВЧУК.

Тернопільська область.

Фото Василя Балюха.

Нещодавно потрапило на очі інтерв’ю одного наскрізь урбанізованого письменника й живописця, відомого манерою напоказ хизуватися своєю неперебірливістю у висловлюваннях. Бо, бачте, вважає, що «не існує межі між нормативною і ненормативною лексикою». Навіть має «академічну» інформацію, буцімто матірна лайка — нашого рідного кореня, а не завіялась в Україну з північно-східними вітрами.

ДИВУЄ, а ще більше засмучує, що подібні «глибокодумні» сентенції цього пана, що бавиться в аристократа, у декого викликають замилування. Утім, у кожного своє мірило моральної оцінки…

— Я виріс у селі на Львівщині, воно дотепер часто постає перед очима, — поринає у спогади дев’яносторічний тернопільський художник Ярослав Омелян. — Бачу там себе щасливим. Я би всіх дітей, котрі народились у місті, віддавав на літо до села — до бабусь, дідусів. Аби походили босоніж по травичці, побачили різноколірних метеликів, милувалися квітами, хмаринками у високому небі… Тоді в них обов’язково прокинеться й обізветься творча жилка. А вона, переконаний, є у кожної людини. Як і доброта, що закладена від самого народження. Раніше над тими речами я особливо не замислювавсь, а тепер твердо знаю: людина творить себе сама, використовуючи свої природні задатки.

Ярослав Максимович довів це особистим прикладом. Художником, каже, почувавсь іще з малих літ. Мабуть, перша його робота — вугликом зображена квітка. Щоправда, малюнок не дуже втішив батьків, адже полотном слугувала вибілена стіна хати. Згодом хлопчина розширив свої творчі обрії. Скажімо, в школі легко міг написати портрет Тараса Шевченка — «майже такий», як уквітчаний вишитим рушником удома.

Тонкощі майбутньої професії Ярослав почав опановувати у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. Та провчився лише два курси — у 1950-му сім’ю Омелянів вислали до Сибіру (старший син воював і геройськи загинув у лавах УПА). Майже десятилітнє поневіряння за Полярним колом не остудило його душу, він не озлобився на весь світ. Хоча й залишилися гіркі спомини, які часом проступають з того давнього мороку і тінню лягають на полотні. Зокрема, це помітно в картині «Жорна смерті», де вони уособлюють сталінський режим, що перемолов мільйони людських доль. Або в «Розп’ятті», де зобразив себе — мученика ГУЛАГу.

Неволя відібрала у митця дорогоцінний час, що мав бути використаний для професійного зростання. Робота звичайного художника-оформлювача, яку знайшов у Тернополі, щоб якось утримувати сім’ю, не задовольняла. І в сорокарічному віці знову стає студентом — студіює графіку в Львівському поліграфічному інституті.

Упродовж свого творчого життя Ярослав Омелян успішно опанував чимало мистецьких технік і жанрів: гравюра, естамп, цинкографія, гратографія, рисунок, акварель, живопис… «Не знаю, скільки загалом було робіт, — зізнався майстер під час однієї виставки. — Художньо оформив більше сотні книг, багато чого дарував…»

До речі, не винятком була й недавня виставка, влаштована з нагоди його 90-річчя — у дарунок Тернопільському художньому музею ювіляр передав усі експоновані на ній свої екслібриси. Власне, у цьому жанрі заслужений художник України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких Ярослав Омелян, як мовиться, найбільш упізнаваний — створив понад чотири сотні книжкових знаків. Каже, на це пішло сорок років праці.

— Тут він неперевершений, недаремно його величають патріархом українського екслібрису, — визнає народний художник України Богдан Ткачик. — Адже наскільки монументально й мистецьки треба мислити, як добре треба знати і відчувати людину, аби відтворити її найхарактерніші риси у маленькій картині. Це велика і дуже копітка робота. Ярослав Омелян присвятив її людям, як зауважив, котрі «щось зробили для України», — кількасот відомим і менш знаним особистостям.

— Попри власне скромне життя на невелику пенсію ця людина завжди щиро витрачає незначні кошти для популяризації українства, — каже голова Тернопільського обласного осередку НТШ академік Михайло Андрейчин. — Якось Ярослав Максимович попросив мене передати через військкомат кількасот виготовлених ним маленьких картинок із зображенням Тараса Шевченка — своєрідні обереги для бійців, котрі захищають Україну від російських окупантів.

— Часом замислююсь: чому в нашої України такий нелегкий шлях? — розмірковує голова ліги підприємців «Українська справа» Михайло Ратушняк. — І все частіше доходжу висновку: бо нам бракує таких моральних авторитетів, як пан Ярослав, справжній аристократ духу. Згадую ключову фразу з відомого фільму Тенгіза Абуладзе «Покаяння»: «Талант — це передусім доброта». Наче про художника Омеляна сказано.

Від себе додамо: головна філософія названої кінокартини — будувати слід лише ту дорогу, яка веде до храму. Свою дорогу Ярослав Омелян наполегливо прокладає вже дев’яносто перший рік. Її доброчесність яскраво ілюструє духовно багата творча спадщина митця.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
На свої стандарти
Читати
Нарешті призначено
Читати
Заявлено більше
Читати
«Годувальники» виставлять рахунок
Читати
Активізувалися до другого туру
Читати
Скандального розвідника звільнено
Читати
Нехай інші воюють
Читати
Потребують сала до картоплі
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове