Соняшник № 750

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малював Олексій КОХАН.

• Це цікаво

Дивовижнi «рухомi картинки»

Листівка 1895 року.

Мабуть, не знайдеться людини, яка б не любила дивитись кінофільми та різні відеосюжети у тих же інформаційних новинах. Багатьом навіть важко уявити, що ще якихось 126 років тому люди не мали уявлення, що це взагалі таке — відеозйомка…

ІСТОРІЯ кіно бере технічний початок у другій половині ХІХ століття. У той час фотографія вже була звичним явищем. Проте по всьому світу багато вчених і просто майстровитих та кмітливих людей намагалися створити систему запису і відтворення рухомих зображень.

Нарешті 14 березня 1893 року у США винахідник Томас Едісон разом із помічником інженером Уільямом Діксоном отримали патент на два пристрої — кінематограф (дослівно означає «той, що записує рух») і кінетоскоп («той, що показує рух»). Проте обидва так і не набули слави «батьків кінематографа». Бо їхній кінетоскоп був призначений для індивідуального перегляду, коштував неабияких грошей, тож набув репутації лише дорогої забавки для багатіїв.

У Європі, де патент на кінематограф та кінетоскоп ще не було зареєстровано, винахідливі брати Луї та Огюст Люм’єри, які були керівниками великої фабрики фотоматеріалів у французькому місті Ліон, зацікавилися технікою Едісона. Скориставшись ідеями американців, вони створили сінематограф, який являв собою водночас знімальний, проекційний та копіювальний апарат. 13 лютого 1895-го брати Люм’єри отримали європейський патент на свій винахід.

Тоді ж вони зняли і свій перший чорно-білий німий 50-секундний відеоролик «Вихід робітників із фабрики Люм’єр». Його продемонстрували на конференції, присвяченій розвитку фотопромисловості у Франції. А 28 грудня 1895 року у підвалі «Гранд кафе» на вулиці Капуцинів у Парижі відбувся перший комерційний сеанс сінематографа. Вхідний квиток коштував стільки, скільки й порція морозива. В рекламній афіші було сказано: «Якщо ви не здивуєтеся з побаченого, вам удесятеро повернуть гроші». Після сеансу жодний глядач не захотів повертати гроші. Саме цей день і вважається днем народження кінематографа.

Невдовзі всесвітню славу йому принесли зняті Люм’єрами фільми — «Прибуття поїзда» та «Поливальник». У «Прибутті поїзда» паровий потяг з’являється з глибини екрана і прямує на глядачів. Бачачи це, найуразливіші тікали зі своїх місць, боячись… загинути під колесами! Героєм другого фільму є бешкетник. Він ставить ногу на гумовий шланг — заважає працювати поливальнику. В той момент, коли поливальник заглядає у шланг, чи є там вода, хлопчик піднімає ногу, і тієї ж миті струмінь води заливає обличчя робітника. Ця перша кінематографічна комедія мала шалений успіх.

Згодом сотні операторів, навчені Люм’єрами, розповсюдили апарат. Саме вони й зробили відомим у світі слово «сінематограф», яке з часом перетворилося на «кінематограф».

З кожним роком знімальна та проекційна техніка вдосконалювалась, фільми ставали довшими, робота акторів, операторів — майстернішою. Невдовзі з’явилися перші професійні сценаристи. Вже у 1920-х роках кінематограф став самостійним видом мистецтва. 1922-го у Берліні було показано перший звуковий фільм, іще через 12 — перший кольоровий фільм. У 1950-х виникли нові види кінематографа: панорамний, стереоскопічний, поліекранний (коли у глядацькому залі екрани розташовані окремо на підлозі, стелі та стінах), стало досконалішим звукове супроводження фільмів. У наш час кінострічки стали надзвичайно видовищними, бо в них застосовуються цифрові технології, комп’ютерна графіка, новітні звукові ефекти. Тож не дивуйтесь, якщо, захопившись фільмом, ви на деякий час відчуєте себе учасником незвичайних подій, що відбуваються на екрані.

Тим часом кіно, як ігрове, так і анімаційне, продовжує розвиватись. Нині вже технології відеозйомки стали настільки доступними, що кожний користувач більш-менш «просунутого» мобільного телефона, смартфона може навіть знімати власне відео, вигадувати для своїх фільмів сюжети і викладати їх в Інтернеті.