Архів
Вівторок,
2 квітня 2019 року

№ 26 (19673)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Квітень
  • За рубежем
Рекордна петиція

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Петицію про скасування Brexit підписали понад шість млн осіб.

Докладніше...
Нова «справедливість для всіх»

СЛОВАЧЧИНА. Президентом країни уперше стала жінка.

Докладніше...
Дострокова урядова ротація

ФРАНЦІЯ. В уряді знову відбулися перестановки.

Докладніше...
Народні протести

АЛЖИР. Після кількох тижнів акцій протесту призначено перехідний уряд.

Докладніше...
Один імператор — одна епоха

В ЯПОНІЇ оголосили назву нової епохи.

Докладніше...
Стає дедалі гарячіше

ТУРЕЧЧИНА. В ході операції «Лапа» військові повітряних сил завдали ударів по позиціях курдів в Іраку.

Докладніше...
Голани розбрату

ЛІГА АРАБСЬКИХ ДЕРЖАВ протестує проти визнання Голанських висот ізраїльськими.

Докладніше...
За стихією — холера

МОЗАМБІК охопила епідемія холери.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Постаті

Світова велич українського генія

Володимир БУРБАН.

1 квітня виповнилося 210 років од дня народження Миколи Васильовича Гоголя — великого сина українського народу, письменника світового виміру, найвизначнішого представника «української школи» в російській літературі.

МАГНЕТИЗМ особи Миколи Гоголя полонитиме покоління за поколінням. І то не лише на рідних теренах. Олесь Гончар згадував: «Коли я робив доповідь про Гоголя на міжнародному симпозіумі у Венеції, там європейські вчені казали, що Гоголь — геній у чистому, ідеальному вигляді. Вони його ставлять вище за Пушкіна, вище за всіх європейців, — ось такий алмаз генія».

Його називають чарівником і магом, людиною чаклунської вдачі. Вона, ця вдача, бере свій початок у родовому дереві Гоголів-Яновських. Дитиною його вражали сімейні перекази про Іону (Яна) Гоголя, архімандрита Кобринського монастиря, легендарні подвиги побратима Богдана Хмельницького полковника Остапа (Андрія) Гоголя (згадайте імена синів Тараса Бульби!). Рід збагатився гарячою кров’ю давньої української фамілії Лизогубів-Танських. Імпульсивними, надчуттєвими були батьки Миколи Гоголя. Василю Панасовичу в 14-річному віці привидівся віщий сон про його майбутню дружину. Нею виявилася дівчинка Марійка з сусіднього хутора Яреськи. На той час їй виповнився… рік. Через тринадцять років ведений провидінням молодий чоловік попросив її руки. Від батька успадкував мистецький дар. Василь Панасович написав два водевілі (українською мовою!), організовував аматорські вистави, в яких брав участь і малий Миколка. Мати, Марія Іванівна, гарна, як намальована, була мрійливою і водночас запальною, володіла знахарським даром. Не раз казала, що на відстані бачить, що коїться з її «геніальним Нікошею».

Сам «Нікоша» відчував у собі «щось» уже з 12-річного віку, в душу нікого не пускав, за що ровесники називали його «таємничий Карло». Був майстром розіграшів, містифікацій. Передчував свій трагічний кінець, заповідав не хоронити його протягом трьох років, що не було дотримано, відтак поширилися чутки про неприродне положення останків при перепохованні…

Надуразлива психіка письменника стала запорукою його неперевершеного провісництва, магічного владування над словом і образом. І досі вражають світ його майстерність, неповторний стиль, сповнений метафорики, гіпербол, фантасмагорій, іронічного гротеску, слів-новотворів. Читаючи Гоголя, відчуваєш у текстах прихований зміст, «незримі, невидимі світові сльози…» Зачаровують його «Вечори на хуторі біля Диканьки», сторінки безсмертної повісті-епопеї «Тарас Бульба», романної поеми в прозі «Мертві душі». Гоголь започаткував «натуральну школу» в російській літературі, першим порушив проблему «маленьких людей» з упосліджуваними долями.

У жодного письменника світу не зустрінемо такого розмаїття характерів, образів людей різних суспільних станів. Гоголь — майстер промовистих імен і прізвищ своїх літературних героїв. Згадаймо лише нещасного Акакія Акакійовича, городничого Сквозняк-Дмухановського, суддю Ляпкіна-Тяпкіна, авантюриста Хлєстакова, Івана Федоровича Шпоньку, поміщиків Ноздрьова, Плюшкіна, Коробочку, Манілова, вдатного оповідача-пасічника Рудого Панька…

Гоголь неперевершено зобразив вакханалію хабарництва і корупції у безсмертній комедії «Ревізор», яка в наші часи розігрується на сцені рідше, ніж у реальному житті.

Делікатне питання — ставлення Гоголя до політичної долі України. Перші свідомі порухи його душі були сповнені любові «до нашої бідної, нещасної України», історію якої збирався написати. Юнаком поїхав до Петербурга, аби стати високим державцем та «исходотайствовать подати Украине». У незатишній «північній столиці» любив збирати земляків, яких називав «одноборщниками», готував для них знамениті вареники й галушки, веселив товариство смішними придибеньками.

Він линув на Україну, але надовго не затримувався, знаходив спокій в Італії, яку називав «столицею душі». Роздвоєння його національного єства найтрагічніше виявилося в останній редакції повісті «Тарас Бульба». На зміну «вірі Христовій» прийшла «русская вера», «честі запорозькій» — «узы товарищества», «козацькій славі» — «русская душа», «русская сила».

Гоголь ніколи не писав українською, але після нього російська література забалакала з українським акцентом — найбільше це спостерігалось у Достоєвського, зрештою, українця з походження.

Ніхто, крім Кобзаря, так не уславив Україну, її народ, природу, Дніпро, заворожуючі українські звичаї та обряди, як Гоголь.

Тарас Григорович щиро пошановував Гоголя, присвятив йому відомий вірш, вважав товаришом і братом. В одному з листів писав: «Перед Гоголем слід благоговіти як людиною обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людини». І називав Гоголя безсмертним.

Бо таки справді — силове поле українського генія, його творів непідвладні плинові часу.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Кінець договору
Читати
Послідовна позиція
Читати
Підтримка годувальників
Читати
Польща — «транзитер»
Читати
Хто справді допомагає
Читати
Забезпечуватимуть рівність
Читати
Пристебнулися — рушаємо
Читати
Нездорові
Читати
Трагедія у Запоріжжі
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове