Архів
Вівторок,
26 лютого 2019 року

№ 16 (19663)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Шукають вихід із глухого кута

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Уряд вивчає можливість відтермінування виходу країни зі складу Євросоюзу на два місяці.

Докладніше...
На політичному роздоріжжі

МОЛДОВА. Оприлюднено попередні підсумки парламентських виборів.

Докладніше...
Каталонія проти короля

ІСПАНІЯ. У Барселоні відбувся масовий мітинг протесту проти візиту короля Іспанії Філіпа VI до Каталонії.

Докладніше...
Гинуть мирні жителі

АФГАНІСТАН. Торік у цій країні було вбито рекордну кількість мирних жителів.

Докладніше...
Відповідальність перед народом

КАЗАХСТАН. Новим прем’єр-міністром призначено Аскара Маміна.

Докладніше...
Загальнодержавна боргова амністія

ОАЕ. Влада вирішила пробачити борги перед банками своїх громадян на майже 100 мільйонів доларів.

Докладніше...
Уже пандемія

В’ЄТНАМ. Влада повідомила про перші випадки африканської чуми свиней у країні.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Життя як воно є

«Вибачте, але це не наш профіль»

Галина ВЕРНИГОРА.

Жодна людина не застрахована від біди, душевних потрясінь, які можуть вибити її із життєвої колії. Всяке може трапитись. У такій ситуації передовсім шукаємо підтримки у рідних. А якщо вони відвернуться? Здавалось би, допомогти людині, що опинилась у складній ситуації, покликані чимало служб, правоохоронних структур і громадських організацій. Але як із цим в Україні на практиці? Та ще й стосовно громадянина, котрий опинився не у тій області, де зареєстрований?

ЗАЧЕПИЛА за живе історія, яку повідав у соціальній мережі житель міста Черкаси Анатолій Шостопал. Він, як пише, сам «устряг у неї», бо не міг байдуже переступити через чоловіка, що ночував-замерзав просто на бетонній підлозі сходової клітки багатоповерхівки, в якій живе Анатолій. Що, на жаль, можна назвати типовим для українських міст, адже чимало безхатьків, у кожного з яких своя сумна історія, узимку шукають місце, де б погрітися. Ніде правди діти, більшість співвітчизників не бажають їх бачити поруч своєї оселі і женуть на мороз... А от Анатолій, побачивши чоловіка, підійшов до нього і поцікавився, що трапилось, чому він тут.

62-річний Микола Іванович (назвемо його так), як згодом з’ясувалося, не пияк, не волоцюга, не наркозалежний. Зареєстрований він на Харківщині. Розповів, що після смерті дружини не уживався під одним дахом із сином. Зрештою останній після чергової сварки просто виштовхав батька з хати і зачинив двері. Мовляв, геть з моїх очей, і щоб я тебе більше не бачив.

У чому тоді був, батько купив квиток на автобус і подався до Черкас шукати захистку в сестри покійної дружини. Але вона не схотіла його пустити, вигнала. Чоловік, щоб не замерзнути, зайшов в один із під’їздів, там ночував, доки його не побачив Анатолій Шостопал. Небайдужий черкасець насамперед нагодував його, склав у пакет харчів та одягу на якийсь час. А тоді відвіз до хостелу в Черкасах і заплатив за одну добу.

Затим небайдужий чоловік почав звертатися до різних соціальних служб міста. Співробітникам кожної розповідав про ситуацію і просив допомогти якось розв’язати проблему, «щоб людина на вулиці від морозу і голоду не загинула». Проте здебільшого чиновники виявляли байдужість до негараздів мешканця «не їхньої» області. Бо, вислухавши і поспівчувавши, обіцяли перетелефонувати, чого потім не робили. Або відразу казали, що «цим не займаються».

Може, вони й справді «цим не займаються». Але хто ж тоді? Черкащанин опублікував перелік організацій і служб, куди звертався. І коротко навів їхні відповіді. Ось вони.

Один із відділів департаменту соціального захисту: «Почекайте, ми зараз порадимось і спробуємо вам допомогти… Звертайтеся до організації «Від серця до серця», нехай вони з ним поспілкуються, але це не точно, що вони його приймуть».

Волонтерська організація «Від серця до серця»: «Ну, це наш профіль, але, почекайте, скільки йому років? 62? А ні, це вже не до нас, у нас лише до 60».

Виконком міськради, гаряча лінія «1505»: «Це не наш профіль, от подзвоните нам, коли у вас дерево впаде, або водичка десь потече не звідтіля. Дзвоніть у волонтерські організації».

Ще один відділ департаменту соціального захисту населення, телефон якого дали інші чиновники з цього ж департаменту: «Ой, ми трохи не тим займаємось», «А подзвоніть ще сюди… А ви ще спробуйте у поліцію й у «швидку».

Національна поліція «102»: «Не наш профіль. Якщо його хтось розшукує, або він вам виб’є вікна, або буде поводитись ненормально, тоді нам телефонуйте».

Швидка допомога «103»: «Він у вас обморожений, помирає? Ні, тоді чого ви до нас дзвоните? Ми не притулок. Почне помирати, от тоді ми ним зацікавимося».

ДСНС «101»: «Ні, у нас немає місць обігріву, ми нічим не можемо вам допомогти. Дзвоніть до виконкому».

Патронажна організація «Турбота-Сервіс-Плюс» з догляду за людьми похилого віку: «А ви за нього заплатите?».

Червоний Хрест: «Давайте спробую вам допомогти». (Єдина організація, яка погодилася хоч чимсь зарадити і дала телефон хостелу).

Висновок небайдужого чоловіка такий: безхатьки у Черкасах не мають шансу на прихисток.

Анатолій каже, що допоміг чим міг. Надалі ж доля харків’янина не відома. Цілком можливо, що він знову ночує десь на вулиці, бо за хостел більше не заплачено.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Від нашого — вашому
Читати
Iнструкція субсидіантам
Читати
Карткою — зручніше
Читати
Навезли «правильних»
Читати
Кривим шляхом
Читати
Картина з «бляхами»
Читати
Дешево. Для іноземців
Читати
Домоглися легалізації
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове