Архів
П’ятниця,
8 лютого 2019 року

№ 11 (19658)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Бучне міждержавне розлучення

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Уряд таємно обговорив план відтермінування Brexit.

Докладніше...
Територіальний компроміс

КОСОВО може віддати Сербії частину своєї території в обмін на визнання свого суверенітету.

Докладніше...
Хто легітимніший?

ВЕНЕСУЕЛА. У країні встановилося двовладдя: нею керують два президенти.

Докладніше...
Бізнес переважив політику

АВСТРІЯ заявила про завершення будівництва близько 600 км «Північного потоку-2» дном Балтійського моря.

Докладніше...
Поповнення у НАТО

МАКЕДОНІЯ і Північноатлантичний блок підписали протокол про вступ республіки до альянсу.

Докладніше...
Нові кроки назустріч

ПІВНІЧНА КОРЕЯ і США домовилися про другий міждержавний саміт.

Докладніше...
В очікуванні вакцини

У КИТАЇ взялися за розробку вакцини проти африканської чуми свиней.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Постаті

Державотворець і просвітник

Володимир БУРБАН.

Ярослав Мудрий.

965 РОКІВ тому відійшов у вічність Ярослав Мудрий — великий князь київський, видатний державний діяч, полководець, шанувальник книги і читання.

Життя Ярослава Мудрого сповнене подій, які назавжди залишили слід в історії нашої країни.

Продовжуючи справу батька, Володимира Великого, Ярослав Мудрий «премного потрудився» для утвердження і розквіту християнства на наших землях. Засяяв на весь світ Софійський собор. Як писав Павло Загребельний у історичному романі «Диво», «Ярослав серед бідності і нестач, серед темряви й затурканості вирішує ставити собор, який перевершив би все бачене в цій землі, та й у землях, може, інших...». Засновано Святогірський, Святоюріївський, Святоірининський монастирі, започатковано Києво-Печерську лавру. Київ — «суперник Царгорода» — налічував 400 церков!

За Ярослава Мудрого Київ став осередком шкільної освіти, писання літописів, перекладання та збирання книг. У Св. Софії була перша на Русі княжа бібліотека, пошуки якої тривають і досі. Сам Ярослав любив читання, часто збирав у князівських хоромах людей книжних, заохочував красне письменство. Літопис приписує Ярославові початок укладання «Руської правди» — першого зводу законів.

Народжувалася музична культура — ченці навчали братію музиці і співам, запроваджувався нотний стан — так звані «крюки».

Ярослав мав хист добирати талановитих, здібних, діяльних людей, формувати, як ми тепер кажемо, інтелектуальну еліту. Започатковувалися цілі роди, династії висококультурних персоналій. Михайло Грушевський називав розумове оточення Ярослава «Академією наук».

Київ розбудовувався архітектурно. Крім культових споруд, поставали розкішні будинки і палаци знаті, на Подолі вирувало аж вісім ринків.

Столицю оперізував так званий Ярославів Вал завширшки 18 метрів і заввишки сім метрів. Вал прорізували чотири в’їзні брами: Лядська (згодом Львівська), Жидівська, Угорська і Центральна — Золоті ворота, на другому поверсі яких розташовувалася церква Благовіщення з позолоченою банею.

Про урочу красу Києва линула слава по всьому світу. На його вулицях можна було зустріти представників чи не з усіх європейських країн — данців, скандинавів, франків, греків, вірмен.

Золоту добу розвитку Київської Русі забезпечила мудра державотворча політика великого князя, який спромігся об’єднати, за словами М.Грушевського, всі українські землі. У боротьбі за київський престол Ярослав розгромив на р.Альті військо свого брата Святополка Окаянного. Відвоював у Польщі Червенські міста (Волинь). Навіть відважився піти на Візантію, але зазнав поразки: його флот майже весь загинув від «грецького вогню», а сухопутне військо на чолі з воєводою Вишатою потрапило в полон. Потіснив чудські племена, заснувавши м. Юр’єв (нині Тарту). Розгромив печенігів і назавжди відігнав їх від кордонів Київської Русі, спорудивши оборонну лінію по річках Сула, Стугна, Рось і Трубіж.

Майже тисячу літ тому, року Божого 1051-го, з його настанови собор руських єпископів висвятив на першого вітчизняного митрополита — «Іларіона-русина». Це був «муж велій», ерудит і філософ, блискучий промовець. Виголошене ним «казання» у соборі Святої Софії вразило присутніх запалом і переконливістю, високим богонатхненням. Іларіон, палкий шанувальник Володимира Великого і Ярослава Мудрого, залишив нам у спадок славнозвісне «Слово о Законі і Благодаті» — перший на Русі письмовий твір, в якому прославив роль і велич православного Константинополя та водночас наголосив на самостійності й незалежності Київської держави.

Ярослав Володимирович був людиною виняткових дипломатичних здібностей, підтримував широкі відносини з європейськими країнами — Німеччиною, Скандинавією, Угорщиною та ін. Використав так звану сімейну дипломатію. Замирення з Польщею було скріплено династичними шлюбами: сестра Марія Добронега вийшла заміж за короля Казимира, а Ізяслав, син Ярослава, одружився з королівською сестрою. Дочка Ярослава Єлизавета стала дружиною норвезького короля Гаральда Суворого, Анастасія — угорського короля Андраша І. Особливо відомий шлюб Ярославової дочки Анни з королем Франції Генріхом ІІ, на актах якого зазначалося: «за згодою дружини моєї», або «в присутності королеви Анни». До неї писали шанобливі листи римські папи, паризька знать захоплювалася її манерами і розумом. Серед привезеного Анною багатого приданого було написане кирилицею Євангеліє, на якому згодом присягали всі королі під час коронування.

Сам Ярослав був одружений з дочкою шведського короля Улофа Інгігердою, згодом — із донькою візантійського імператора Анною.

Помер Ярослав на 76-му році життя на руках улюбленого сина Всеволода. А перед тим поділив землі серед своїх синів: Ізяславу дістався Київ із Новгородом, Святославу — Чернігів і Тмуторокань, Ігорю — Волинь, В’ячеславу — Смоленськ, Всеволоду — Переяслав. У своєму заповіті він закликав їх «жити в любові, бо кожен із вас брати одних батька і матері. А як ненавидітимете, житимете у роздорах, то загинете самі і погубите землю батьків і дідів своїх».

Сини недовго дотримувалися батькового заповіту. Серед них не знайшлося жодного, хто відзначався державотворчим хистом. Тріумвірат Ізяслава, Святослава та Всеволода не протримався і 17 років, почалася боротьба між молодшими і старшими, страшна тим, що відкривала шлях для нових завойовників — половців. На річці Альті руські дружини зазнали жорстокої поразки.

...Уроки минувшини повчальні і для сьогодення.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Офіційний старт монетизації
Читати
Гальмо — олігархія
Читати
Пориваємо зі «співдружністю»
Читати
«Захист» — на третину
Читати
Боржників поменшало
Читати
Скільки заробляємо
Читати
«Солодкі» квоти вичерпано
Читати
Легалізація або конфіскація
Читати
Погана звичка все ще прибуткова
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове