Архів
П’ятниця,
8 лютого 2019 року

№ 11 (19658)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Бучне міждержавне розлучення

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Уряд таємно обговорив план відтермінування Brexit.

Докладніше...
Територіальний компроміс

КОСОВО може віддати Сербії частину своєї території в обмін на визнання свого суверенітету.

Докладніше...
Хто легітимніший?

ВЕНЕСУЕЛА. У країні встановилося двовладдя: нею керують два президенти.

Докладніше...
Бізнес переважив політику

АВСТРІЯ заявила про завершення будівництва близько 600 км «Північного потоку-2» дном Балтійського моря.

Докладніше...
Поповнення у НАТО

МАКЕДОНІЯ і Північноатлантичний блок підписали протокол про вступ республіки до альянсу.

Докладніше...
Нові кроки назустріч

ПІВНІЧНА КОРЕЯ і США домовилися про другий міждержавний саміт.

Докладніше...
В очікуванні вакцини

У КИТАЇ взялися за розробку вакцини проти африканської чуми свиней.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Відділ кадрів

Не помиряться — «попросять» на вихід

Василь ПІДДУБНЯК,

Анатолій ЖУПИНА.

В Інституті рису НААН відбувся оголошений академією і передбачений відповідним законом конкурс на посаду директора єдиної в нашій країні спеціалізованої на рисівництві провідної науково-дослідної установи.

ПРО БАЖАННЯ обійняти керівну посаду заявили три претенденти — чинний директор доктор економічних наук Володимир Дудченко і два кандидати сільськогосподарських наук — заступник директора інституту Олексій Уманський, а також заступник директора дослідного господарства закладу Володимир Корнбергер.

Ведучий зібрання віце-президент НААН академік Микола Роїк навіть без короткого пояснення особливостей виборів і вимог до кандидатів на директорську посаду відразу надав слово «винуватцям торжества».

Позаяк Володимир Дудченко обіймає директорську посаду 12 років поспіль, то пообіцяв не займати у присутніх багато часу, розповівши про те, що «сьогодні непростий для науки час», що «фінансування установи нині найменше за останніх шість років». Який вихід?

— Слід визначити, у першу чергу, реальний стан чинної моделі розвитку нашого інституту і визнати, що вона повністю вичерпала ресурс навіть для власного самовідновлення і потребує негайної заміни, — заявив промовець.

Як поважний економіст із докторським дипломом, Володимир Дудченко сказав, що «недоступність до фінансових ресурсів, як національних, так і міжнародних, не така, як би ми хотіли, створює певні економічні проблеми», а інститут «програє боротьбу з приватними компаніями», втрачаючи ринок збуту насіння рису.

Слухаючи промовця, іноді здавалося, що перед поважним зібранням виступає не чинний директор науково-дослідного центру вітчизняного рисосіяння, розташованого в Антонівці, а черговий міністр АПК чи іноземний дорадник. Факти — конкретні, висновки — обґрунтовані, а от про «святая святих» закладу — створення нових сортів рису, пристосованих до умов вирощування в Україні, впровадження нових технологій, про те, чому заклад програє конкуренцію на вітчизняному ринку насінництва (міжнародний ще треба завойовувати!) — побіжно. На жаль…

Набагато більше говорилося про перспективи крапельного зрошення. Хоча питання це залишається дискусійним, і орієнтуватися на досягнення ізраїльських фірм, готових постачати в Україну все своє обладнання для «крапельки», на наш погляд, передчасно. Та й то… Досить сказати, що в інституті поки що не створений жоден сорт рису для вирощування його саме на крапельному зрошенні. Чи створений?..

Забігаючи наперед, скажемо, що вибори директора могли набрати несподіваного обороту. Світлана Яремчук, агроном із насінництва дослідного господарства, людина принципова, виступила із заявою до виборчої комісії про те, що кандидат Володимир Дудченко подав на конкурс не повний пакет документів, не додавши декларації як кандидата на посаду за минулий рік відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Ведучий зборів віце-президент НААН Микола Роїк на це серйозне зауваження відповів, що «все буде зафіксовано». Так, то й так — академії видніше. Може, в майбутньому цей пункт Президією НААН взагалі буде знятий із вимог до кандидатів як недієздатний, а тому не обов’язковий.

Наступний претендент, заступник директора дослідного господарства з меліоративних та екологічних питань Володимир Корнбергер, ознайомив науковий загал із розгорнутою програмою наукових досліджень Інституту рису, що стосується як селекції, так і високоефективних енерго- і ресурсоощадних технологій, шляхами їх реального втілення у галузь, яку можна і потрібно робити конкурентоспроможною.

Досвідчений кандидат на високу посаду докладно (декому здалось — аж занадто докладно) охарактеризував особливості вітчизняного рисосіяння впродовж усієї історії розвитку галузі. Нам є чим гордитися, адже нині українські аграрії, засіваючи чеки насінням сортів, створених інститутом, збирають не по 37 центнерів білого зерна з гектара, а по 70-75 і більше. І це не межа! Одначе…

— На сьогодні сорти селекції інституту не користуються попитом, — висловив нарікання Володимир Корнбергер. — У 2018 році його реалізовано лише 50 тонн — на 811 тисяч гривень. У той же час озимої пшениці різних репродукцій реалізовано 510 тонн…

Доповідач вважає, що сортовий склад насіння рису, створений в інституті, уже не відповідає попитам ринку. Тим часом процвітає тіньовий ринок, заповнений насіннєвою пересортицею, передовсім з Росії. Далі миритися з цим не можна. І тут своє слово інститут мав би вже сказати якщо не вчора, то хоч би вже сьогодні. Пшениця пшеницею, така думка досвідченого виробничника і вченого, але рис має бути не на задвірках.

Із позиції сучасного науковця і управлінця представив власний інвестиційно-інноваційний проект «Інститут рису — науковий хаб-заклад системи аграрної науки» Олексій Уманський.

— Мета програми — модернізація і динамічний розвиток Інституту рису, забезпечення умов задля отримання якісних розробок та інтегрування передових наукових досліджень роботи закладу, — підкреслив третій претендент на посаду. — Наступне: створення умов для відновлення, збагачення та зростання людського капіталу, розвитку Інституту рису як сучасної наукової установи.

Ці та інші проблеми непрості, але розв’язувати їх не лише можна, а й потрібно, бо в Україні й так достатньо інститутів «пшеничного-ячмінного» напряму, а Інститут рису — один. Проект Олексія Уманського — це погляд сучасного вченого у перспективу, у завтрашній день галузі. Без цього погляду Інститут рису приречений не жити, а перебиватися на державних сухарях.

Слово — новообраному директорові Інституту рису Володимирові Дудченку:

— Я готовий до подальшої співпраці зі своїми конкурентами. Про критику можна сперечатись, але їхні ділові реальні зауваження будуть враховані.

— Не дай Боже, якщо почнете виясняти стосунки з претендентами… — застеріг переможця конкурсу віце-президент НААН Микола Роїк. — У кожного (я уважно записував) є слушні думки. Коли я їхав до вас, то президент нашої академії сказав: «Якщо там і далі буде війна, то я їх усіх повиганяю! Закінчуйте між­усобиці, тому що страждає все».

Поки тривають міжусобиці, важливий для країни науковий заклад поступово здає свої позиції, козиряючи «новими» сортами, створеними кілька років тому, і жде з моря (від уряду) погоди. Чи ж діждеться?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Офіційний старт монетизації
Читати
Гальмо — олігархія
Читати
Пориваємо зі «співдружністю»
Читати
«Захист» — на третину
Читати
Боржників поменшало
Читати
Скільки заробляємо
Читати
«Солодкі» квоти вичерпано
Читати
Легалізація або конфіскація
Читати
Погана звичка все ще прибуткова
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове