Наша пошта

• Наболіле

Як вижити в сучасних умовах

Іван ТРЕГУБЕНКО.

Одеська область.

ЗИМОВОЇ пори більшість одиноких пенсіонерів заледве зводить кінці з кінцями, бо обігріти хату і прожити на мінімальну пенсію за сучасних цін неможливо. Мій товариш, щоби вкластись у місячний дохід, мусить жити при трьох градусах тепла. Я теж умикаю газовий котел лише на ніч, а вдень у хаті, як кажуть, церковне повітря. Альтернатива газу в селі — пічне опалення, але й воно не з нашою кишенею. Тонна вугілля коштує сім тис. грн, складометр дров — від 800 до 900 грн. При цьому, немов дамоклів меч, висять ще й комунальні та інші платежі.

Щодо харчів, то нам тут, у сільській місцевості, трохи легше, ніж городянам, бо дещо з продукції можемо вирощувати на власних присадибних ділянках. Але торік через примхи погоди отримали мізерні врожаї, тож ціни на борщовий набір на базарі зросли у рази. Кілограм цибулі коштує 20 гривень, моркви, буряку та капусти — 12-15. Зате добре вродила картопля. Восени її можна було брати по 4,50 — 5 гривень за кілограм. І хто з дбайливих господарів зробив тоді запаси на зиму, тепер не переймається. А ті, хто живе сьогоднішнім днем, викладає нині за кілограм бульби по 10, а подекуди і по 12 грн. Про ціни на молочну та м’ясну продукцію не згадуватиму, бо це не з нашими статками. Ми з бабусею балуємо себе хіба на свята. Дорогими для нас є і більшість видів мороженої риби. Якщо ж хочемо поповнити організм фосфором, іноді викладаємося на свіжих карасів чи товстолоба.

Ось так і виживаємо, ще й жартуємо з цих непомірних цін. Бо хочемо все перебороти і побачити краще. І воно має прийти, бо ми на нього заслуговуємо, незважаючи на всі наші негаразди.