Соняшник № 747

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малював Анатолій ВАСИЛЕНКО.

• Мандрівка в дивосвіт

Красуня-годувальниця

Яка рослина родить яблука? Кожний упевнено відповість: «Ну, звичайно, це яблуня». Втім, і на горобині ростуть яблука, тільки мініатюрні…

ЦЕ ДЕРЕВО з гладенькою сірою корою можна назвати всюдисущою рослиною, адже воно росте повсюди у світі, оскільки має просто унікальну здатність пристосовуватися до довкілля. Чим тепліший клімат, тим більша висота, якої може досягати горобина. Зокрема, у теплих умовах ця рослина виростає до 15 метрів, а в холодних і суворих рідко досягає хоча б одного метра. До речі, горобина здатна рости навіть у вічній мерзлоті…

Той, хто восени або рано навесні посадив молоде деревце горобини, залишив після себе добру згадку на цілих 300 років. А то й більше. Саме стільки літ живе ця рослина, з яких добрих два століття ще й щороку плодоносить. Причому 20-річна горобина уже здатна приносити до сотні кілограмів ягід щорічно.

Нині, у розпал зими, ці дерева видаються особливо гарними. Їхні багряно-зелені віти нині аж угинаються від рясних кетягів яскравих коралово-червоних ягід, що за формою і внутрішньою будовою є не чим іншим, як мініатюрним яблуком. Знаєте, скільки таких плодів уміщується в одному горобиному кетязі? Буває по-різному. Залежно від виду від 50 до 200.

Зазвичай кулясті ягоди горобини, які достигають у вересні, втрачають свою гіркоту вже з настанням перших приморозків. До речі, таку ж дію на них справляє і тримання вдома у морозильній камері холодильника. Хоча і взимку горобині плоди залишаються дуже терпкими. Проте вони дуже корисні, бо містять чимало поживних для людського організму речовин. Як-от кислота, яка є природним антисептиком. Приміром, у цих ягодах значно більше, ніж у лимоні, вітаміну С, який «відповідає» за імунітет людини, її стійкість до різних застудних недуг. І за каротином теж випереджують моркву… Тож недарма ці ягоди називають справжньою коморою вітамінів. До того ж із першими приморозками вони не осипаються, не засихають і не гниють. Ось чому багато хто з людей ласує свіжими ягодами горобини. Навіть варення з них варять. А ще господині їх сушать, затим перемелюють на борошно і додають у тісто, коли печуть пироги та паляниці. Це надає випічці особливого аромату. Використовують горобину і при виробництві мармеладу та пастили…

Загалом же горобина — одвічно лісова рослина, яка зазвичай росте у підліску або другому ярусі хвойних і мішаних лісів. Також її можна зустріти на галявинах та узліссях. Це тіньовитривала рослина.

Холодної і голодної пори для звірів і птахів горобинові ягоди є надзвичайно цілющою поживою. Дуже люблять ласувати ними лосі, косулі, білки, куниці. Нерідко прибігають до дерева підібрати опалі ягоди зайці та лисиці. Й навіть вовки — їм теж потрібні вітаміни. А птахів горобинові плоди просто рятують від голоду. Кого тільки не побачиш на горобині взимку — рябчиків, глухарів, сорок, куріпок, тетеруків, омелюхів, снігурів, сойок, ворон, синичок…

Однак і крім ягід горобині є ще чим похвалитися. Хоча б деревиною. З неї, дуже важкої і твердої, досі, буває, виточують деталі машин і колеса для возів. А з гнучкого гілля і тонких стовбурів умільці майструють чудові плетені меблі — крісла, столи, скрині, альтанки. Для цього горобинові віти вимочують в окропі, щоб можна було легко здирати кору. Тим часом остання містить цінні дубильні та інші корисні речовини. Вони стають у пригоді чинбарям для вичинки шкур і фармацевтам для приготування ліків.

Попри всі названі корисні для людини достоїнства горобини, водночас вона і дуже гарна будь-якої пори року. Недарма художники одвічно залюбки зображують її на своїх пейзажах. Надто з кетягами дозрілих плодів…

До речі, чи знаєте ви, друзі-читачі, що горобина є хоч і далекою, та родичкою не менш прекрасної квітки — троянди? Це дерево належить до родини Rosaceae — розових, трояндових рослин. Мабуть, тільки вчені-ботаніки можуть назвати ознаки, чому вони є родичами. Та все ж приємно це знати. А ще більша насолода — милуватися цими чудовими рослинами, які прикрашають світ, рятують звірів та птахів од голоду, ще й дають чималу користь людям.