Наша пошта

• Про тих, хто поруч

Сплелися у вінок роки

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Фото Інни Міхно.

ХОРОШІ люди й дорогі гості завітали до затишної оселі Раїси Кирилівни Дейнеги у Петрополі, щоб привітати жінку з двома вісімками — 88-річчям. Від імені трудового колективу ПП «Агрофірма «Славутич», ради ветеранів та мешканців Веселівського старостинського округу Широківської громади добре слово іменинниці мовив заступник директора агрофірми Віктор Хорошун. Жінка зашарілася від тих слів, жартувала з гостями, розпитувала, як нині ведеться підприємству, в якому пропрацювала понад 60 років.

Вітальна адреса, квіти, матеріальна допомога — тільки частинка уваги земляків до цієї знаної людини. Раїсу Кирилівну поважають у районі, почесною громадянкою якого вона є. Шанують у селі, бо попри поважний вік жінка бере активну участь у громадському житті, життєрадісна і сповнена оптимістичного настрою, завжди морально підтримає кожного як у радості, так і в гіркі хвилини життя. Навідується до учасників бойових дій, постійно з ними на телефонному зв’язку.

Цього року Запорізький район відзначає ювілейну, 80-річну, дату свого заснування. І людей, які крокували разом із ним упродовж усіх цих десятиліть, усе меншає. Тож читати історію життя Раїси Кирилівни — те саме, що бачити, як у дзеркалі, відбиття цілої епохи.

На одній зі світлин у сімейному альбомі — вродлива жінка, схожа на відому актрису радянського кіно, яка зіграла роль класичної сільської подвижниці шістдесятих років. Променисті очі, відкрита назустріч людям душа. Такою знає Раїсу Дейнегу село. Вона місцева, народилась у Веселому. Дитинство припало на тяжкі повоєнні роки, тож і закінчилося дуже швидко — з 14 років возила кіньми на тік кукурудзу та соняшник, доглядала телят. У 17 почала працювати в колгоспі «КІМ» (згодом — колгосп ім. Фрунзе, відтак ПП «Агрофірма «Славутич»), де в польовій бригаді разом із колгоспницями вирощували городину. А з 1948-го у Раїси розпочалася нова сторінка в біографії — праця на фермі. Всі бачили, з яким ентузіазмом та відповідальністю ставиться молода тваринниця до роботи. Беручка й спритна, вона й справді дуже любила свою справу. Корів доїла вручну аж до виходу на пенсію. В цьому й полягав один із секретів рекордних на той час надоїв — по сім тисяч літрів молока на фуражну корову. Як не старалися старші жінки, нікому не вдавалося подолати такий рубіж!

Раїса Кирилівна постійно очолювала списки доярок-переможниць, щоразу покращуючи результати. За вагомий особистий внесок у розвиток сільського господарства має високі державні нагороди, серед яких і дорогий її серцю орден княгині Ольги.

У цій жінці гармонійно поєднуються сила і твердість характеру, який завжди допомагав долати складнощі, з душевним теплом. Раїса Кирилівна виховала чудових доньку Галину та сина Сергія, обоє отримали освіту, працюють на розвиток України. Тішиться онуками та правнуками.

У колі гостей і рідних людей відзначила жінка поважну дату. У доброму настрої зустрічає кожен новий день і радіє прийдешньому. Порається в господі. Горнеться до людей, а вони до неї. Чи ж буває іншим секрет довголіття?