• Проблеми галузі

Хто ж сіятиме Ювілейний?

Зенон МИХЛИК.

Хмельницька область.

Навесні 2011 року, коли Україну охопила «гречана» криза (крупи почали завозити з Китаю), Мінагропрод звернувся до аграріїв Хмельницької області з проханням продати 50 т насіння гречки, якого не вистачало для посівної кампанії у південних регіонах держави. Відмови не було, наприклад, одне лиш ТОВ «Перлина Поділля» Білогірського району могло реалізувати вдвічі більшу партію.

ТОГО Ж таки року на Хмельниччині вирішили розширити площі під гречкою, що ставала дефіцитною, до 35 тисяч гектарів, або на 6,5 тис. га більше, ніж у 2010-му. Сіяли за випробуваною технологією — у два, а то й три строки, аби «вловити» сприятливі погодні умови. Ще й підстрахувалися — до прогнозованої загальної площі додали півтори тисячі гектарів.

Зібрали хороший урожай. Закономірно, ціни на ринку опустилися, кілограм круп можна було купити за 11 гривень. А китайської гречки на Поділлі ніхто й не бачив.

Минуло п’ять років. Серед літа 2016-го у Хмельницькому крупи продавали вже по 35-50 грн за кг. Лише восени, коли зібрали врожай (а вродило добре), вони подешевшали на 10 гривень. Однак, попередили експерти, надалі ціни не знижуватимуться, адже собівартість кілограма неочищених круп висока —15 гривень. Аграрії ж «у мінусі» — на вирощування гречки Держбюджет не дав ні копійки дотації.

Початок 2018-го. В Україні знову заговорили про «гречану» кризу, хоча її брак не спостерігався — у продажу достатньо, та й ціни помірковані. Проте — не українського виробництва ця продукція.

Вітчизняної поменшало через значне скорочення посівних площ. Для порівняння: в 2000 році гречку вирощували на 574 тис. га, у 2017-му — 181 тис. га, а в 2018-му — на 108 тис. га (на Хмельниччині, зокрема, гречана нива зменшилась до 18 тис. га). Валових зборів надзвичайно корисного для здоров’я продукту вже не вистачає, щоб забезпечити мінімальний раціон кожного українця (про експорт навіть мови нема).

Авторитетні хлібороби переконані, що відновити утрачений баланс можна. Якщо розширити площу сівби до 255-300 тисяч гектарів, щорічний урожай зерна гречки становитиме не менше 500 тисяч тонн. Обґрунтованою ціною для вітчизняного виробника при врожайності 1,1 т/га і 10-процентній рентабельності є 10 000 грн/т. Ціна круп відповідно 17-18 грн/кг. Вони доступні для споживача і ефективні для аграрія.

Однак треба, щоб переглянули свою бізнесову політику великі холдинги, які надають перевагу лише високоприбутковим культурам — кукурудзі, соняшнику, сої та ріпаку. Бо малі та середні сільгоспвиробники, на плечах яких, по суті, тримається нині галузь, без фінансового стимулювання з боку держави, яке на сьогодні відсутнє, стільки не втнуть.

А поки що ситуацію «рятує» імпорт з... Росії. Якщо в «кризовому» 2011 році імпорт зерна гречки до України становив тільки 20 т, то в 2017-му, за даними Держстату, вже 15,9 тис. т, з яких 12,7 тис. т — із РФ. Крім того, контрабандою через Казахстан — ще 19,7 тис. т круп (в обхід постанови Кабміну від 2015 року, яка забороняє ввезення переробленої гречки з Росії). Таким чином, підступно захопивши український ринок, «рятівник» посилено демпінгує ціни (збив утричі), підриваючи і без того плачевне фінансове становище наших гречкосіїв.

До того ж завезені з Росії крупи, як засвідчили лабораторні аналізи, низької якості, не відповідають нашим стандартам. Це підтвердив голова Міжнародної асоціації виробників та переробників гречки Микола Малієнко.

Асоціація пропонувала передбачити у законі про Державний бюджет України на нинішній рік дотації виробникам гречки — не менше 5000 грн на гектар посіву. Щоправда, за умови використання вітчизняного насіння високих генерацій (відшкодовувалася сортова надбавка за придбаний посівний матеріал). Також ініціювала заборону імпорту зерна гречки з Росії та проведення антидемпінгового розслідування проти країни-агресора і Казахстану щодо постачання цього продукту. Мовляв, щоб зупинити цю навалу, час назвати речі своїми іменами.

Однак, судячи зі слів Максима Мартинюка, якого нещодавно призначили тимчасово виконуючим обов’язки міністра агрополітики і продовольства, ембарго на російську гречку не буде: «Ми дійсно фіксуємо факт значного імпорту гречаної крупи з Росії, переробленої в Казахстані. Зараз в Алтайському краї відбувається екстенсивне землеробство розширенням угідь, тому там витрати на виробництво гречки набагато нижчі, ніж в Україні. Алтайську гречку вивозять з Росії на переробку на комбінати в Казахстані, а вже звідти везуть в Україну». Заборона ж, побоюється чиновник, призведе до підвищення цін на внутрішньому ринку.

Отже, виходить, відомство й надалі лише «фіксуватиме» засилля російського імпорту.

Хліборобів Хмельниччини така «страусяча» позиція не влаштовує. Ба більше — депутати-аграрники обласної ради закликають правоохоронні органи і СБУ «почати розслідування щодо виявлення та ліквідації злочинного угруповання, яке сприяє Російській Федерації в успішній реалізації плану знищення вітчизняної галузі вирощування гречки».

У своєму зверненні до Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра і секретаря Ради національної безпеки та оборони України вони аргументовано доводять очевидні речі: економічний тиск Росії на українського сільськогосподарського виробника — це один із елементів гібридної війни, яку веде загарбниця проти нашої держави на сході. Спершу РФ, використовуючи нечесні умови конкуренції, у 2014-2016 роках витіснила українських експортерів із єдиного для них ринку збуту гречки — країн ЄС. Далі, в 2016-2017-му, послуговуючись, зокрема, договором про вільну торгівлю між Україною і Казахстаном, перейшла до захоплення нашого ринку шляхом масового і неконтрольованого постачання гречки за нижчими, ніж у РФ, оптовими цінами.

Частка російської гречки на українському ринку, за оцінками вітчизняних фахівців, вже досягла 50%. Україна з експортера круп перетворюється на імпортера. Це небезпечно для продовольчої незалежності держави. «Наступним кроком РФ після знищення вітчизняної галузі буде закриття поставок гречки в Україну», — застерігають депутати Хмельницької облради.

Чиновники-патріоти сподіваються, що до них прислухаються у найвищих столичних кабінетах, «захистять від інтервенції». Тобто подбають про відновлення в Україні оптимальних обсягів виробництва гречки та стабілізацію на ринку круп.

…Поки що ж прогнози невтішні. «Якщо український хлібороб не побачить з боку влади якихось дієвих рішень, у наступному році ця традиційна для нас культура займе лише 30-40 тисяч гектарів», — таке передбачення висловив недавно голова Міжнародної асоціації виробників і переробників гречки Микола Малієнко. Відповідно це посилить позицію росіян на українському ринку: почуваючись майже монополістами, вони диктуватимуть усе вищі ціни на свій продукт. І українцям через безвихідь, мабуть, доведеться на це пристати.

Б’ють на сполох і бджолярі, адже гречка в Україні — медонос номер один. Де ставити пасіки? Держава може втратити передові позиції серед світових експортерів меду.

Та й вітчизняним селекціонерам гречки, либонь, не солодко, адже стільки праці вкладено… Зокрема, пасічники у захваті від сорту Єлена, квітковий нектар якого бджолам особливо до смаку — одна бджолосім’я з гектара збирає понад 100 л меду.

Виведений той смаколик в Інституті круп’яних культур ім. Олени Алексєєвої, що працює при Подільському державному аграрно-технічному університеті. До речі, цей відомий виш наступного року відзначатиме своє перше століття. І вчені-селекціонери з Кам’янця-Подільського вже готують особистий подарунок — новий сорт гречки. Кажуть, можливо, назвуть його Ювілейний.

Хочеться вірити, що й для нього знайдеться місце під сонцем на широких ланах України.