Архів
П’ятниця,
14 грудня 2018 року

№ 96 (19643)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша пошта
  • За рубежем
Пристрасті за Brexit

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Терезі Мей вдалося зберегти посаду прем’єр-міністра.

Докладніше...
Стрільця досі шукають

ФРАНЦІЯ. Влада розглядає стрілянину у Страсбурзі як теракт.

Докладніше...
На передовій кібероборони

ПОЛЬЩА створила військові сили, які захищатимуть кіберпростір.

Докладніше...
Голодування на знак протесту

ІСПАНІЯ. Глава уряду Каталонії Кім Торра оголосив «голодний страйк».

Докладніше...
Президент порушив конституцію

МОЛДОВА. Президента Ігоря Додона відсторонили від посади. Цьогоріч уже вп’яте.

Докладніше...
Ще й близькосхідне НАТО

США та арабські країни обговорюють можливість створення антиіранського альянсу.

Докладніше...
Амбітні плани в космосі

КИТАЙ запустив перший у світі зонд для дослідження темного боку Місяця.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Постаті

«Геть від Москви! Дайош Європу!»

Володимир БУРБАН.

13 грудня минуло 125 років од дня народження Миколи Григоровича Хвильового — українського письменника, громадсько-культурного діяча, ім’я і твори якого майже шість десятиліть були під цілковитою забороною.

СЛАВНОЗВІСНЕ проєвропейське гасло Миколи Хвильового було адресоване українським літераторам і культурникам, але в ньому явно проглядав політичний підтекст. Це добре вловив Йосип Сталін, який у листі «Тов. Кагановичу и другим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 року суворо дорікав: «... український комуніст Хвильовий не має нічого сказати на користь «Москви», як тільки закликати українських діячів якомога швидше геть від Москви. І це називається інтернаціоналізмом!» Лазар Мойсейович, тодішній партійний верховник в Україні, тільки й чекав нацьковувального «ату!» хазяїна — організував антиукраїнський шабаш ідеологічних опричників.

Почалося гвалтовне цькування письменника і всіх, хто сповідував гуманістичні принципи розвитку суспільства. Хвильовий, переконаний комуніст і правдоборець, боляче сприйняв цю вакханалію, звинувачення його в українському буржуазному націоналізмі (це при тому, що із походження письменник був росіянин — справжнє прізвище Фітільов).

Хвильовий змушений був виправдовуватися. Його чутлива душа була вражена трагедією Голодомору 1933 року. Все це призвело до самогубства письменника. 13 травня 1933 року він зібрав у себе вдома найближчих друзів, веселився, грав на гітарі, а потім пішов до свого кабінету... В передсмертній записці написав: «Арешт Ялового (друга письменника, директора Держвидаву. — В. Б.) — це розстріл цілої Генерації... За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію».

По кількох роках Олена Теліга в статті «Партачі життя» писала, що Хвильовий міг би пристосуватися, піти шляхом Тичини, Рильського, Сосюри. Але вибрав інше: «Пострілом у свою голову він забив не лише себе. Він розстріляв однією кулею в багатьох серцях безвольну нерішучість і рабську покірність, яку розстрілював за життя словами».

А слово Миколи Хвильового належить до наймогутніших у нашій літературі. В оповіданні «Іван Іванович» письменник зобразив партійного чиновника, який користується «всіма благами комунізму», в той час як народ бідує. Біблійний сюжет братовбивства використано в новелі «Мати». Проблему романтики і фанатизму порушено в оповіданні «Я (Романтика)». Молодому чекістові здається, що він чинить праведний суд. Але душу опосідає розпука (далі подаємо графічне розташування тексту за автором. — В. Б.):

... Шість на моїй совісті?

Ні, це неправда. Шість сотень,

шість тисяч, шість мільйонів —

Тьма на моїй совісті!!!

— Тьма?

І я здавлюю голову.

* * *

... Я зупинився серед мертвого степу:

Там, в дальній безвісті, невідомо

Горіли тихі озера загірної комуни.

Ця «загірна комуна» була неясним комуністичним ідеалом, який уявлявся Хвильовому царством правди і справедливості, людського добросердя. Незакінченим великим твором Хвильового залишився роман «Вальдшнепи», в якому йшлося про виродження національної ідеї в Україні.

Справжню бурю в суспільстві викликала публіцистика письменника, памфлети «Думки проти течії», «Камо грядеши», «Ахтамобіль» сучасності, або Валеріан Поліщук у ролі лектора комуністичного університету». Хвильовий був заспівувачем знаменитої літературної, а по суті — політичної дискусії 1925-28 рр., що сформувала цілу плеяду тих, кого ми тепер називаємо Розстріляним Відродженням.

Закликаючи до відособлення од Москви, орієнтації на Європу, Хвильовий посилався на багатовіковий досвід культурного будівництва останньої: Європа — це грандіозна цивілізація, батьківщина Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона і Маркса... А що маємо на українських теренах? «Без російського диригента наш культурник не мислить себе». Водночас у концептуальній роботі «Україна чи Малоросія?», яку не вдалося опублікувати, Хвильовий не ідеалізує Європу: «Західне суспільство природно йде до стану духовної імпотенції», «Фаустівський етап» європейської культури відійшов у минуле. Сподівається на «азіатський ренесанс», але вірить, що «наші горизонти... тільки-но виясняються». Дотримується раніше висловлених думок про дерусифікацію України, а надто основоположної тези: «Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну так і ми самостійна».

І багато, і мало встиг за своє коротке 40-річне життя Микола Григорович. Його батьківщина — Тростянець, що на Сумщині. Закінчив початкову школу та п’ять класів гімназії. Брав участь у Першій світовій і громадянській війнах. Уже відомим літератором працював робітником на харківських заводах. Починав як поет, редагував журнал «Радянська література», ініціював створення ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), яка під примусом саморозпустилася.

Вирізнявся характером запальним і рішучим. «Істинно: Хвильовий, — писав один із критиків. — Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить».

Таким його сприймаємо і нині. Його досвід життя й боротьби мав би стати добрим уроком для сучасних політичних діячів і державників. Якщо вони живуть і мислять Україною.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Офіційно не «друзі»
Читати
Довше жити — довше працювати
Читати
Святкувати дорожче
Читати
«Досиджуватимуть» в Україні
Читати
Підвищення — автоматично
Читати
Захворюваність не спадає
Читати
Знайшли шпарину
Читати
З почином
Читати
Отримали європейські гроші
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове