Архів
П’ятниця,
14 грудня 2018 року

№ 96 (19643)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • Роздум

Приїхали

Володимир ТЕРЕЩЕНКО.

с. Книшівка Гадяцького району

Полтавської області.

ЧОЛОВІК від’їздить на заробітки за кордон. Потім забирає до себе дружину і сина-першокласника. «Підзаробимо і приїдемо». Але з тимчасового це перетворюється на постійне місце проживання. Країна, куди переїхали, тільки виграє. Бо має готові молоді продуктивні сили, які поповнять бюджет, Пенсійний фонд і взагалі зміцнюватимуть її могутність, але вже не України! Це найкраща молода перспективна сім’я. Не треба пояснювати, що за кордон сяких-таких переманювати ніхто не буде. Та, мабуть, найважче і найсумніше батькам, які залишились тут, адже діти — це їхня надія, допомога, заміна і врешті-решт спадкоємці. А так, вважай, всі родинні зв’язки втрачаються, обриваються. Залишаються телефонні дзвінки... Часті відвідини, на які надіються і ті, що поїхали, і ті, що залишились, закінчуються короткочасними гостями. Пожуряться-поплачуть і знову від’їздять. Така картина в Україні нині не поодинока. І виходить вже не масштабна проблема, а демографічна катастрофа. Адже відомо, що головним критерієм успішності окремої громади або країни в цілому є чисельність населення. І саме від кількості громадян працездатного продуктивного віку залежить економічна ситуація в державі, можливість гарантувати соціальні виплати незахищеним верствам населення, пенсіонерам, малозабезпеченим родинам. Здавалось би, зрозуміла річ. Треба створювати умови, щоб молодь не їхала з дому, з країни. Але, наприклад, у нас, окрім бідкання про безробіття, я не чув, щоб велась на місцях конкретна конструктивна розмова про створення робочих місць. І як результат: молодь роз’їжджається. В дитсадку поповнення немає, тож треба скорочувати, під загрозою закриття школи.

Але що роботи в селі немає — це неправда. Тільки виконують її заїжджі працівники. От і маємо те, що маємо. Вже дійшло до того, що навіть ритуальні послуги надаються з району, є виїзні поминальні обіди. Звучить ніби гарно, та водночас сумно, що односельця поховати нікому. Та що там казати, інколи нікому навіть сказати прощального слова. Називається: «Приїхали»…

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове