Добрий господар

Комора вітамінів

СОЛОДКИЙ, терпкий, з приємною кислинкою, освіжаючий, соковитий — скільки різноманітних смаків дарують нам ягідні кущі! Аґрус, малина, смородина ростуть практично в кожному саду. Тоді як і менш знайомі ягідні культури прикрасять обійстя і забезпечать організм вітамінами. Це осінні чагарники — актинідія та лимонник.

Актинідію представляють найпопулярніші п’ять її видів: коломикта, аргута, полігама, джиральда, пурпурова.

Цвіте актинідія два-три тижні. Плоди завдовжки від 2 до 5 см, дозрівають у серпні-вересні. У різних сортів вони відрізняються смаком. Приємний солодкий смак у актинідій аргута, джиральда, пурпурова, а в коломикти — кислувато-солодкий.

Аргута приваблює садівників ще й тим, що її м’ясисті ягоди мають запах ананаса. У розрізі вони нагадують ківі. А плодам полігами притаманний незвичайний перцевий смак. Достиглі ягоди актинідії м’які, з горіховим присмаком.

Плоди у коломикти дозрівають нерівномірно, стиглі ягоди часто обсипаються. Досвідчені садівники знімають весь урожай, коли достигнуть перші плоди, розкладають його в коробки і переносять у будинок для достигання. Смак і якість ягід при цьому анітрохи не погіршуються.

За вмістом вітаміну С актинідія коломикта в п’ять разів перевершує чорну смородину. Кількість провітаміну А в сорту полігамія не поступається абрикосам і обліписі. Для поповнення щоденного запасу вітамінів А, С і Р достатньо з’їсти дві ягоди актинідії коломикта, шість — полігами і 12 — аргути.

Вирішивши посадити у своєму саду актінідію, слід знати, що у рослини дуже вразлива коренева система: кущ з оголеним корінням швидко гине.

Актинідія — культура дводомна, купувати треба як жіночі, так і чоловічі екземпляри, в іншому разі плодоношення не буде. Фахівці рекомендують на п’ять жіночих рослин висаджувати дві чоловічі. Актинідії коломикта, аргута і полігама запилюються тільки з рослин свого сорту, а взаємне перезапилення можливе у сортів джиральда і пурпурова.

Садять актинідію навесні. Для цього заздалегідь готують посадкові ями, заповнюючи їх дренажем з гальки або керамзиту, шаром родючого ґрунту і комплексними добривами. Для цієї культури підходять слабокислі й кислі ґрунти, хоча допустимі і нейтральні. На заболочених ділянках вона рости не буде.

Актинідія починає плодоносити на 4-6-му році й родить до 50 і більше років.

Молоду актинідію дуже люблять обгризати коти. Щоб цьому запобігти, захистіть посадки сіткою-рабицею.

Ліани актинідії здатні підніматися вгору на п’ятнадцять метрів, що є небажаним у саду. Щоб не допустити агресивного захоплення фруктових дерев, слід щорічно обмежувати розростання актинідії.

Рослину формують і обрізають восени або наприкінці зими, оскільки при весняному обрізуванні з гілочок довго капає сік, що призводить до її ослаблення і зниження врожаю.

Ще одна дивовижна ліана — лимонник китайський. На опорі рослина здатна досягти висоти 4 м і більше. Цвіте в другій половині травня — на початку червня. Білі воскоподібні квітки діаметром 2 см виділяють сильний запах лимону. На одній рослині розпускаються як чоловічі, так і жіночі квітки. Зелене листя лимоннику до осені стає жовто-помаранчевим.

Плоди достигають у вересні-жовтні. Червоні китиці ягід не обсипаються до морозів, і птахи їх не їдять. Урожай краще збирати за чотири-п’ять днів до повного дозрівання, поки плоди ще тверді. Їх розсипають тонким шаром, і вони швидко набувають характерних вигляду і смаку. Перший урожай можна отримати через п’ять-шість років після посадки ліани.

У молодому віці лимонник витримує тінь, потім його потреба в світлі зростає. Лимонник можна садити в другій половині квітня або в другій декаді вересня.

Окремої уваги потребує обрізка культури. Оскільки чоловічі квітки лимоннику в основному розташовані на нижньому ярусі ліани, то для досягнення максимального запилення ліану необхідно періодично проріджувати. Обрізку проводять улітку і восени. Лимонник морозостійкий. Для нього небезпечні лише весняні приморозки, які можуть пошкодити квіти.