Архів
П’ятниця,
7 грудня 2018 року

№ 94 (19641)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша пошта
  • За рубежем
Зважили на протести

ФРАНЦІЯ. Уряд відклав підвищення податку на пальне через протести «жовтих жилетів».

Докладніше...
Зі скрипом, але процес пішов

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Євросоюз починає офіційну процедуру підписання угоди про умови Brexit.

Докладніше...
Відновили дипломатичну присутність

У СОМАЛІ знову відкрили своє посольство Сполучені Штати Америки.

Докладніше...
Широкомасштабна облава

ЄВРОПА і ПІВДЕННА АМЕРИКА. На цих континентах поліцейські спільно провели спец-операцію проти мафіозної групи «Ндрангета».

Докладніше...
Прогнозований результат

ШВЕЙЦАРІЯ. Президентом країни став Улі Маурер.

Докладніше...
Європейський вектор

ГРУЗІЯ. Новообраний президент країни відмовилась співробітничати з РФ.

Докладніше...
Доведеться відповісти

МАКЕДОНІЯ. Заарештовано екс-главу Служби безпеки.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Гаряча тема

Музей у надзвичайному стані

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Місяць тому в Дніпрі відзначали роковини літописця запорозького козацтва та придніпровського краю Дмитра Івановича Яворницького. Вшанування Дніпровського Геродота, як ще називають цього видатного історика, вилилось у зворушливе свято. У день народження науковця до його могили під стінами Національного історичного музею імені Яворницького, де ще в перші роки незалежності України Дмитру Івановичу звели пам’ятник, прийшло понад тисячу містян і гостей Дніпра. У самому закладі відбулися численні масові заходи та акції, пов’язані з особою славетного дослідника.

ЦЕЙ МУЗЕЙ, започаткований та поповнюваний кількома поколіннями місцевих культурних діячів і патріотів під назвою «Громадський музей Катеринославської губернії», наступного року відзначатиме своє 170-річчя.

Утім, чи міг хтось передбачити, що не мине й місяця після урочистостей на вшанування Яворницького на Дніпропетровщині, як усю святковість і щирість скаламутить гучний скандал. Передувало йому те, що у директора комунального підприємства облради «Дніпровський Національний історичний музей імені Д. Яворницького» Надії Капустіної закінчився черговий термін чинності трудового контракту. Громом серед ясного неба стала звістка про відмову облради продовжити цей контракт, попри те, що все життя Надії Іванівни пов’язане зі знаменитим музеєм, а останні більш ніж двадцять років вона була його керівником. Офіційно причину не повідомили, але на рівні чуток поширилась інформація, начебто діяльність Надії Капустіної не відповідає сучасним вимогам, тож їй треба поступитися молодим кадрам з новим рівнем мислення.

Справді, неминучий перегляд нашої старовини, ідеологічно спотвореної радянськими вченими, а також декомунізація вимагають зміни форм та методів діяльності історичних музеїв. Але ж із Надією Капустіною саме це і відбувалось. Вона багато літ була на своєму місці й, на переконання місцевої інтелігенції та науковців, зуміла вчасно зреагувати на виклики нових вимог та потреб. Чого варті лише реконструкція діорами «Битва за Дніпро» і реекспозиція зали, присвяченої Другій світовій війні, створення першого в Україні музею АТО. А «Музей без обмежень», «Ночі в музеї» і «Музей, школа і молодь»!

Підготовка, виховання і розставляння керівних кадрів у незалежній Україні — тема надзвичайно гостра. Сьогодні і на найвищому державному рівні влади спостерігається брак освіченості, професіоналізму, обдарованості та виваженості. В областях, містах і районах справи ще гірші. Місцеві очільники влади немов наслідують чиновників із київських пагорбів, змагаючись із ними в тому, щоби на кадровому поприщі утнути щось за межею здорового глузду. Ось і зараз, не дослухавшись думок істориків, краєзнавців, громадських організацій, вони затіяли конкурс на заміщення нібито однозначно вакантної посади.

Заявки на участь у ньому подало кілька чоловік, та лише троє з них були допущені до фіналу. Насамперед Надія Капустіна, яка вирішила не здаватися «без бою», та її заступниця Яна Тимошенко. Третя претендентка — Юлія Песчанська з’явилася геть несподівано наперекір категоричній заяві працівників обласного Українського культурницького центру про те, що вона «демонструє абсолютну некомпетентність у музейній справі, не відповідає вимогам, передбаченим умовами конкурсу, стосовно стажу і досвіду роботи у сфері науки та культури. Її кваліфікація та освіта недостатні, щоб очолити один із провідних Національних історичних музеїв України». Одначе до цього застереження ніхто не прислухався.

Ще незбагненніше «диво» сталося під час засідання конкурс-ної комісії, члени якої мали до Песчанської доволі суттєві зауваження і претензії. За словами одного з них, її навіть спіймали на завідомо недостовірних даних про себе, які вона внесла у подані на конкурс документи. На це Юлія Вікторівна незворушно парирувала: не вона винна в тому, якщо хтось помилився, вносячи запис у її трудову книжку.

Достеменно відомо, що Юлія Песчанська — бізнес-леді, співзасновниця і співвласниця ресторану-готелю «Гуляй Поле», який ось уже кільканадцять літ процвітає на 16-му кілометрі автомагістралі Дніпро—Донецьк. Тут, на лоні розкішної природи, розташувалося ціле містечко з рестораном на два поверхи та десятком окремих будиночків для відвідувачів. Відомо, що Песчанська змалку захоплюється кулінарією, а нині, багато подорожуючи світом, цікавиться гастрономічними традиціями та стравами національних кухонь. Її визнають талановитою на вигадки й творчі ідеї, що й сприяє тому, що ресторан-готель «Гуляй Поле» вирізняється з-поміж інших. Рекламний проспект комплексу запевняє, що відвідувачі будуть приємно вражені стилізацією у дусі анархічної свободи та неповторним отаманським гумором. При вході гостей зустрічає скульптурний Нестор Махно на своїй легендарній тачанці. В головній залі — безліч фотодокументів буремної махновської революції, а на почесному місці навіть справжній кулемет. Є тут і «музейний» відсік, де зібрано предмети старовини і давнього народного побуту. Однак чи достатньо цього, аби власниця комплексу змогла очолити справжній музей — поважного віку дніпровську історичну скарбницю, до створення якої причетні такі непересічні особистості, як Олександр Поль і Дмитро Яворницький?

Надія Капустіна, поза всяким сумнівом, запропонувала найприйнятнішу професійно підготовлену програму подальшого розвитку й удосконалення діяльності музею з огляду на сучасні можливості й вимоги. Головна ідея Надії Іванівни — створювати нові експозиції, виставки й просвітницькі проекти виключно у співробітництві з історичною наукою та останніми надбаннями архівістів і археологів.

Надзвичайно цікаві ідеї щодо того, як приваблювати нових відвідувачів у музей, подала Яна Тимошенко. Що ж до програми власниці ресторанного бізнесу, то вона, спираючись на власні враження від іноземних музеїв, у яких їй довелося побувати, мріє так оживити заклад розважальними дійствами-виставами, щоб людям хотілося йти сюди разом із дітьми, рідними та друзями. Фінансово забезпечувати можливості працювати по-новому бізнес-леді намірилась оригінально: кожен із півтори сотні працівників музею має подавати на різноманітні конкурси свої винахідницькі проекти й вигравати гранти спонсорів. Звісно, ці пропозиції не позбавлені сенсу. Можуть бути втіленими — чому б і ні? Однак, на мою думку, вони мають стати додатком до пропозицій Надії Капустіної та Яни Тимошенко. Якщо ж небезталанна бізнесменша дійсно воліє випробувати себе на доволі специфічному й відповідальному полі діяльності, то варто дати їй можливість попрацювати певний час помічницею нинішньої директорки. Тобто виявити обережність, вимогливість і принциповість у кадровому питанні. Адже говорити розумні речі, давати обіцянки — одна річ, а показати себе в ділі — зовсім інша.

У Дніпрі ж сталося щось незбагненне: Юлії Песчанській, до якої найбільше було запитань і навіть докорів, члени конкурсної комісії таємним голосуванням надали перевагу.

Неважко здогадатися, що це викликало обурення працівників не лише історичного музею ім. Дмитра Яворницького, а й інших. Громадськість, обізнана з історією та наукою, висунула підозру членам конкурсної комісії, а також чиновникам обласної ради і Дніпровської міської в тому, що результат конкурсу був наперед обумовлений і погоджений із тими, кому це знадобилося. З якою метою це зроблено, можна тільки здогадуватись, але чи не перша версія — пограбування багатих унікальних експонатів, цінних і дорогоцінних речей, якими переповнені сховища Дніпровського музею.

Скандал місцевого значення набув такого резонансу, що його винуватцям відбутися мовчанкою не вдалося. Але як вчинити, щоб, так би мовити, зберегти обличчя? Вихід таки знайшли. Навздогін ухваленому рішенню внесли поправку: хоча у конкурсі перемогла співвласниця ресторанно-готельного комплексу «Гуляй Поле» Юлія Песчанська, контракт із нею поки що не укладено. Вона зарахована на посаду з двомісячним випробувальним терміном.

Але і працівники музею, і громадськість, причетна до музейно-історичних та краєзнавчих справ, не сумніваються в тому, що це вони приречені на 60 діб надзвичайного — майже «воєнного»! — стану. Існує реальна загроза того, що він буде продовжений на невизначений термін. Оскільки кадрове питання стосовно одного з найсамобутніших музейних закладів області вирішують з урахуванням не його специфіки, а якихось чужих інтересів.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Держбюджет підписано
Читати
Новий вид допомоги
Читати
Запевняють, що не «бодяжать»
Читати
Клерикалізм посилюється
Читати
Тероризму меншає
Читати
Вишукують нові ресурси
Читати
Допомогу збільшено
Читати
«Аватарів» відсіюють
Читати
Розголошувати не можна
Читати
Втратили мільярди
Читати





Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове