Архів
П’ятниця,
7 грудня 2018 року

№ 94 (19641)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • Шанована людина

Хлібороб із діда-прадіда

Валерій МАРЦЕНЮК.

Теофіпольський район

Хмельницької області.

Фото Ростислава Трояна.

ЛЕОНІД Стецюк майже чотири десятки літ працює в аграрному секторі. З дитинства батьки привчили сина цінувати окраєць хліба, шанувати нелегке селянське ремесло. Після Шибенської середньої школи трудивсь у колгоспній будівельній бригаді, затим закінчив агрономічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, відслужив в армії й влаштувався на Теофіпольську районну станцію захисту рослин. Там пройшов шлях від рядового агронома до начальника установи. Ініціативному й цілеспрямованому Стецюку районне керівництво довірило очолити колгосп ім. Шевченка в селі Гальчинці. Минув час, і його господарство стало одним із найкращих в області. Тут широко запроваджували передовий досвід, застосовували інтенсивні технології, що мало позитивний уплив на зростання урожайності та збільшення валових зборів зерна, цукрових буряків, овочів, кукурудзи, зміцнення кормової бази та підвищення продуктивності тваринництва. Усе це покращило фінансовий стан КСП, а відтак і життя самих селян.

«Ринкові експерименти» 1990-х спонукали Леоніда Остаповича до створення власного фермерського господарства. Чимало жителів Червоного Случа та Новоіванівки довірили йому обробіток своїх земельних паїв. У господарстві Стецюка нині трудиться понад півсотня селян. Свій досвід хлібороб із діда-прадіда охоче передає молодим фермерам. А ще рішуче виступає проти продажу землі. Це питання порушує на різних зібраннях, бере участь у протестних акціях. За словами Леоніда Остаповича, земля — безцінний скарб, який ми отримали від предків і маємо передати майбутнім поколінням. Зробимо по-іншому — втратимо національне багатство і державність, а нащадки матимуть вічне рабство.

Розповідь про Леоніда Стецюка була б неповна, якщо не згадати про його дружину Тетяну Адамівну — вірну супутницю життя, берегиню родинного обійстя. Разом вони виростили і виховали сина та доньку, дочекалися трьох онуків. До речі, старший із них, Артур, разом із батьками допомагає дідусеві по господарству.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове