|
Архів П’ятниця,
№ 94 (19641) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Добрий господар | Наша пошта |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
|
| Версія для друку До списку статтей Правила зимової вигонки ЩОБ мати гарні результати зимової вигонки кореневої селери, листяної петрушки, столових буряків, слід дотримуватися кількох правил. Насамперед усі згадані культури мають пройти стадію спокою. За два-три тижні до вигонки листя на петрушці, селері обрізають, але так, щоб не пошкодити точку росту. Ємність для вигонки має бути не менш як 20 см завглибшки. Це забезпечить вільне розміщення кореневої системи. Ґрунт повинен бути легким — можна взяти родючий із теплиці чи парника навпіл із компостом або перепрілою тирсою. До суміші варто додати товчене вугілля. Також слід облаштувати дренаж. Для цього підійдуть биті черепки, цегла, керамзит. Коренеплоди розміщують у горщику так, аби головки були над поверхнею ґрунту. Після висаджування їх присипають товченим вугіллям, а ґрунт зверху — сухим піском. Усе це запобігатиме розвитку грибкових захворювань. Упродовж перших двох тижнів після висадження коренеплодів відбувається посилений ріст нових корінців. Тому горщики ставлять у темне місце з температурою повітря 12-16ОС. Як тільки почнуть з’являтися бруньки і відростати листя, горщики слід перемістити у світле і тепле місце (18-20ОС). Надходження кисню до коренів забезпечить регулярне розпушування ґрунту. Оптимальна температура для вигонки — 10-20ОС. За вищої температури листя швидко в’яне. Полив слід суворо обмежити (раз на тиждень), інакше кореневі гнилі неминучі. Щоб уберегти рослини від цієї напасті, обмежені поливи не завадить поєднати з унесенням триходерміну. У разі появи гнилі порятунок рослин полягає у видаленні ураженого листя і припудренні проблемних місць попелом або гашеним вапном. Зрізаючи відросле листя, слід залишати черешки заввишки 3-5 см. Версія для друку До списку статтей | У ПОРУ зимового затишшя саме час підбити підсумки власного господарювання, похвалитись успіхами у царині рослинництва та вирощування свійської живності. Що і роблять із задоволенням наші дописувачі. Особливо багато надходить нам листів на «помідорну» тематику. Хтось має агрономічну освіту, а більшість — городники-аматори, усі вони зажили слави серед земляків як «овочеві енциклопедисти». У наступному номері, зокрема, познайомимо вас із таким подружжям з Тернопільщини. Марія та Павло Марки, уявіть, експериментують на власному городі із 180 сортами та гібридами помідорів. А ще «пройдемося» плантаціями ягідних кущів. Скільки різноманітних смаків дарують нам їхні плоди! Але якщо смородина, малина, аґрус ростуть сьогодні практично в будь-якому садку, то, скажімо, актинідія і лимонник менше поширені, проте є рекордсменами щодо вмісту вітамінів і чудово прикрашають обійстя. А дивовижна ліана лимонник китайський, виправдовуючи свою назву, полонить усе довкола прекрасним ароматом. Отже, пропонуємо розглянути цих «кандидатів» до вашої садівницької колекції. Чого більше у сої як складової раціону годівлі свиней — плюсів чи мінусів? Дивне, здавалося б, запитання, адже соя нині витіснила на полях чимало традиційних культур, сама, власне, ставши традиційною. Однак є тут свої нюанси. Скажімо, поки молодняк вагою до 60 кг, то соя дає гарний щоденний приріст, а чи варто далі її згодовувати, поговоримо.
|
|
