Архів
Вівторок,
20 листопада 2018 року

№ 89 (19636)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
«Паливні» протести

ФРАНЦІЯ. Країною прокотилися масові протести проти підвищення цін на пальне.

Докладніше...
Проблемна ядерна угода

ІРАН сподівається, що Європа збереже ядерну угоду попри вихід із неї США.

Докладніше...
Прийом біженців по-новому

ІТАЛІЯ. Сенат підтримав антиміграційний закон.

Докладніше...
Політичне «газове питання»

ПОЛЬЩА остаточно погодила і підписала довгостроковий контракт на постачання газу зі США.

Докладніше...
Розлучення відтерміновується

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Процес виходу країни зі складу ЄС може затягнутися ще на два роки.

Докладніше...
Фуего прокинувся

У ГВАТЕМАЛІ оголосили евакуацію через потужне виверження вулкана Фуего.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Долі людські

Війна забрала сина...

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Фото автора.

Галина Камінська живе в Ямполі на тихій наддністрянській вулиці імені свого сина. З цієї хати її п’ятнадцятирічний Сергійко пішов у доросле життя, самотужки підкорив його висоти, піднявсь у небо... А одного чорного дня мати отримала звістку про його загибель. На останній вічний спочинок прихистила Сергія земля Книшовського меморіально-паркового комплексу
в Борисполі, що на Київщині, а Галині Михайлівні залишилися спомини і ось ця дорога серцю фотографія.

ВОНА винесла з хати портрет сина, а коли трохи заспокоїлася, неквапом почала розповідь про сина, життя якого обірвалося 6 червня 2014 року. Ця дата увійшла вже в історію незламної боротьби України з російськими агресорами.

Дорога в небо для Сергія Камінського починалася з дитинства. Він, відмінник навчання, змалечку мав мрію і готував себе до служби в армії. Його надзвичайно захоплювали польоти планеристів над дніст-ровими кручами. І, щоб досягти мети, після закінчення з відзнакою восьми класів Ямпільської середньої школи №2 вступив у 1990 році до Мінського суворовського військового училища. На той час він був єдиним підлітком у районі, хто став «золотопогонником». Батьки гордилися сином, а він старався не підводити їх.

У 1992 році суворовець Камінський став курсантом Київського вищого військового авіаційного інженерного училища, яке згодом трансформувалося в Інститут військово-повітряних сил України.

Вся подальша служба молодого офіцера проходила в окремій авіаційній ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї авіаційної бригади спеціального призначення ВПС України, що дислокується в Борисполі. Він займав різні посади і швидко отримував нові військові звання. Свого часу працював за програмою міжнародного співробітництва «Відкрите небо», брав участь в обльотах повітряного простору інших країн.

З весни 2014 року майор Камінський — учасник Антитерористичної операції на Сході України як бортовий оператор аерофотозйомки у складі екіпажу літака Ан-30Б (борт №80) на чолі з командиром підполковником Костянтином Могилком. Літак двічі ставав мішенню терористів, але кожного разу повертався на базу…

6 червня 2014 року літак-фоторозвідник Ан-30Б здійснював спостережний політ, під час якого оператор Сергій Камінський фотографував місцевість над Слов’янськом Донецької області. В екіпажі було вісім чоловік. О 17:04 на висоті 4050 метрів літак підбила ракета, випущена російськими терористами з ПЗРК. Удар припав у правий двигун, його пробило наскрізь, почалася пожежа. З двигуна вогонь перекинувся на праве крило, літак почав різко втрачати висоту над житловими кварталами Слов’янська. Сергій Камінський загинув одразу від вибуху ракети. Командир екіпажу Костянтин Могилко, ціною власного життя, скерував борт за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Літак впав за селом Пришиб. Загинули п’ять членів екіпажу: командир Костянтин Могилко, оператор фотозйомки Сергій Камінський, радист Володимир Момот, борт-механік Олексій Потапенко і борттехнік Павло Дришлюк. Живими залишилися молоді лейтенанти Кирило Крамарев і Василь Полажинець, яких старші побратими примусили вистрибнути з парашутами, поки самі відводили літак від міста. Дивом урятувався штурман-інструктор підполковник Сергій Ніколаєв.

Майора Сергія Камінського разом із прапорщиками Володимиром Момотом і Олексієм Потапенком поховали в одній братській могилі. На місці падіння літака встановлено меморіал «Скорботний Янгол». У майора Камінського залишилися дружина Марина і дві доньки. На момент трагедії старшій, Анастасії, було чотирнадцять років, а молодшій, Олександрі, тільки два…

Ямпільці не забули про свого земляка-героя. Йому посмертно присвоєно звання почесного громадянина міста і названо вулицю його іменем.

— 30 квітня 2014 року ми вітали Сергія з днем народження. Тоді ще живим був мій чоловік Василь. Та горе саме не ходить — не витримало серце батька, через десять місяців після загибелі синочка полетіла його душа у засвіти вслід за ним. Тільки Бог знає, як я все витримала! Єдина розрада, що мене підтримують сусіди, однокласники і друзі сина. Допомагає директор сільгосппідприємства «Феодосія-Агро» Микола Пивовар — порядна і щиросерда людина. Час не затягнув рубців моєї глибоченної душевної рани. Йде п’ятий рік після загибелі сина, а я ніяк не можу звикнутися з думкою, що його немає, що він ніколи вже не відкриє хвіртку і не скаже: «Мамо, я приїхав до вас…». Як же це боляче — ховати батькам дітей своїх… Нехай всіх людей обминає таке горе!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Безальтернативно соціальна
Читати
Погрожують перекрити
Читати
Каста обраних
Читати
Пом’якшили, щоб не замерзали
Читати
Газ на-гора
Читати
Штрафують «гонщиків»
Читати
Стережіться: вогонь
Читати
Не вважають за необхідне
Читати
У нас сидіти краще
Читати





— Буду комунальні платіжки розносити. В такому костюмі все ж веселіше.

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове