|
Архів Вівторок,
№ 87 (19634) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Соняшник |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
Проблемне розлученняВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Прем’єр-міністр Тереза Мей скасувала екстрене засідання уряду щодо Brexit.  Докладніше...
Втрачають позиціїСЛОВАЧЧИНА. На місцевих виборах правляча партія зазнала поразки. Докладніше...
Відносини поліпшуютьсяДВІ КОРЕЇ почали процес ліквідації прикордонних постів. Докладніше...
Прийом біженців по-новомуІТАЛІЯ. Сенат підтримав антиміграційний закон. Докладніше...
Політичне «газове питання»ПОЛЬЩА остаточно погодила і підписала довгостроковий контракт на постачання газу зі США. Докладніше...
Хусити проти сунітівЄМЕН. У Ходейді поновилися сутички між прихильниками уряду і повстанцями. Докладніше...
Вчителі не прийшли на урокиНОВА ЗЕЛАНДІЯ. Шкільні вчителі вдалися до першого за останні 20 років загальнонаціонального страйку. Докладніше... |
Версія для друку На головну Обов’язкове медичне страхування: чого чекати Олена КОЩЕНКО.
Услід за впровадженням із 1 січня 2019-го примусової накопичувальної пенсійної системи в Україні пропонується ввести новації і у сфері медичного обслуговування. «Про фінансування охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні» — такий законопроект уже зареєстрований у парламенті. Якщо вчитатись у ключові положення документа, то суть пропонованої урядом концепції полягає у тому, що за всі обіцяні народу блага у підсумку мають заплатити з власної кишені рядові громадяни — пацієнти медзакладів. Урядова «ревізія» наших гаманців ЗГІДНО із законопроектом, медичне страхування незабаром має стати складовою системи загальнообов’язкового державного соціального страхування. У пояснювальній записці до документа сказано, що сьогодні держава фінансує галузь охорони здоров’я ледь на 40%. Решту доплачують, здебільшого неофіційно, із власних кишень хворі. Названо й вражаючі суми, які нині крутяться у «тіні» медичної галузі. Значить, за логікою авторів законопроекту, в кишенях народу все ж водяться гроші на власне здоров’я. То чому б громадян додатково — вже офіційно — не потрусити? Наприклад, упровадивши обов’язкове медичне страхування для всіх потенційних пацієнтів: працюючих і пенсіонерів, безробітних і тих, хто через інвалідність утратив працездатність, студентів і дітей до 16 років. Для цього на законодавчому рівні належить виписати нові правила для ланцюга взаємин «держава — медзаклад — пацієнт». І вже за новим принципом розділити послуги на ті, які покриватиме держава, і ті, що відшкодовуватиме страховка, а відносини між страховиками, застрахованими особами та установами охорони здоров’я регулюватиме угода. При цьому наголошується, що страховий внесок за працюючих має внести роботодавець, а за непрацюючих — місцевий бюджет. Передовсім, зрозуміло, всім хотілося б дізнатись, що саме за обов’язковою страховкою може бути гарантовано оплачене з держбюджету? В цьому разі законотворці особливо не напружувались, а просто перелічили вже законодавчо закріплені торік у жовтні безкоштовні послуги у зв’язку з упровадженням першого етапу медичної реформи. Отже, платити не доведеться за первинну допомогу — звернення до терапевта, сімейного лікаря чи педіатра, ведення вагітності і пологи (якщо вони природні й без ускладнень), базові аналізи. Безкоштовною також є екстрена медична допомога, зокрема для пацієнтів із серцевим нападом, інсультом, апендицитом, після ДТП чи побутової травми. Проте, згідно з реформою, конкретний перелік безоплатних послуг щороку все ж затверджуватиметься захищеною статтею у держбюджеті. Нам їх щоразу оголошуватимуть. А те, що не увійде в цю програму, по суті, й має покривати медстраховка за наперед затвердженою і однаковою для всіх медзакладів ціною. Не менш як 400 грн на місяць ЗАСТРАХОВАНІ за системою «обов’язкового медичного страхування» отримуватимуть посвідчення, яке потрібно буде пред’являти при кожному зверненні по медичну допомогу. Фінансові обов’язки потенційних пацієнтів у проекті закону конкретизовані й докладно розписані. Очікується, що базовий річний внесок за кожну людину стартує від 4800 грн, або 400 грн щомісячних платежів у страховий фонд загальнообов’язкового медичного страхування, з якого потім і оплачуватимуться медпослуги. Якщо виходити з того, що ці платежі примусять вносити роботодавців за найманих працівників, то будьмо готові до того, що перші зроблять це, ймовірно, за рахунок їхніх зарплат. До того ж усім працюючим опосередковано доведеться оплачувати страховку ще й за безробітних співвітчизників: за них будуть платити місцеві органи влади із отриманих громадських податків… Водночас документ встановлює низку вимог страховикам. Наприклад, страхова компанія повинна зберігати гроші тільки в державному банку, при цьому 94% внеску направляти у свій резервний фонд. Саме з нього оплачуватиметься лікування клієнтів. 5% наших внесків страхова компанія залишатиме на організацію своєї роботи: сюди входять витрати та прибуток підприємства. Зрештою 1% треба буде перераховувати у спеціальний державний Резервний фонд. Нібито він має стати «подушкою безпеки». Якщо у якоїсь страхової раптом закінчаться гроші, лікування пацієнтів фінансуватиметься з Фонду. Утім… Саме така вигадана урядовцями схема і насторожує експертів. Скажімо, державний Резервний фонд — непоганий спосіб для чиновників контролювати (читай — використовувати у корупційних схемах) грошові потоки на медицину. Тим часом, за підрахунками фахівців, внесками роботодавців можна буде щорічно «дофінансовувати» медицину приблизно на 70-90 мільярдів гривень. Фактично це означає мало не вдвічі подвоювати бюджет сфери охорони здоров’я, адже проектом головного державного кошторису на наступний рік видатки на неї передбачені у розмірі 92,3 мільярда гривень. Існують небезпідставні побоювання, що впровадження страхової моделі в Україні має приховану мету зменшити обсяги бюджетного фінансування галузі. Словом, ухвалення документа насправді перекладає утримання системи охорони здоров’я на громадян. Принаймні, зауважують фахівці, якщо через занепад економіки у державі тотальне впровадження обов’язкової страхової медицини урядовцям і видається невідворотним, то додаткове податкове навантаження (на роботодавця, яке буде перекладене на його працівника) мало б бути, як мінімум, у два рази нижчим від заявленого. Проте навряд чи владці переглянуть цифру у бік зменшення, радше навпаки. Замість післямови ЗАКОНОПРОЕКТ №9163 тільки нещодавно потрапив до парламенту. Він повинен ще пройти обговорення в комітетах і отримати експертний висновок. Лише потім його можуть винести на голосування. Утім, упровадження обов’язкового медичного страхування вже є неминуче, відкрито заявляють «нагорі». «Нинішня система фінансування охорони здоров’я не може забезпечити акумулювання достатньої кількості коштів, щоб дозволити розвивати сферу, — йдеться в офіційному повідомленні МОЗ. — Таким чином, введення обов’язкового медичного страхування як додаткового джерела фінансування охорони здоров’я дозволить збільшити рівень та якість медичної допомоги населенню. До 2020 року в Україні вже має розпочатися активний розвиток медичного страхування. Політика МОЗ — забезпечити кожній людині в Україні гарантоване покриття основних медичних послуг первинної, спеціалізованої, екстреної допомоги через Національну службу здоров’я. І додатково — дати роботодавцям, державним установам, місцевій владі та пацієнтам всі можливості скористатися перевагами страхування». Щоправда, медичне страхування в Україні подекуди застосовується. Найбільше договорів на таку послугу укладають із корпоративними клієнтами. Тобто медичне страхування практикують компанії для забезпечення фінансування співробітників у разі хвороби або нещасного випадку. Нині такі страховки мають близько 6% населення. Тоді як у країнах Західної Європи кількість застрахованого населення наближається до 90%. Версія для друку На головну |
«Заспокоїли»ЧитатиВідставка не на часіЧитатиГроші — на дорогиЧитатиАби отримали заробленеЧитатиБояться відповідальностіЧитатиГоловне — знанняЧитатиЄдина допомога законнаЧитати |
|
Назад 
