Соняшник № 743

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малював Олексій КОХАН.

• Мандрівка в дивосвіт

Морський котик

Назва цих тварин може збити з пантелику людей, які ніколи їх не бачили. Адже з добре знайомими нам Мурчиками вони не мають нічого спільного. Справа в тому, що гостра морда та довгі вуса морських котиків чимось нагадали науковцям котів. Звідси і пішла така кумедна назва…

МОРСЬКІ котики належать до біологічної підродини вухатих тюленів, котрих поділяють на південних та північних, із яких останні ледь не вдвічі більші за своїх родичів. Так, зазвичай вага дорослого самця північного морського котика досягає 350 кілограмів, а довжина тулуба зі сплющеними кінцівками-ластами — двох метрів. Тоді як самки більш як утричі менші і легші.

Ці тварини зустрічаються на всій території північної частини Тихого океану від Японії до Південної Каліфорнії включно з Беринговим морем. Зараз їх популяція налічує приблизно 1,2 мільйона особин. Причому більшість з них, близько двох третин, з’являється на світ на островах Прібилова, розташованих у Беринговому морі. Невеликі лежбища розташовані на острові Богослов у районі Алеутських, а також на Курильських і Командорських островах.

Усі види морських котиків мігрують. Особливо далекі «запливи» здійснюють північні. Ці міграції спричинені необхідністю споживання калорійної їжі для виведення потомства. Всю зиму котики проводять у відкритому морі, повертаючись на сушу лише навесні. Вони навіть уміють спати, дрейфуючи на поверхні води, перевернувшись на спину.

Рятує їх від лютих холодів густе хутро. Воно набагато щільніше, ніж у наземних тварин. Додатковою термоізоляцією котикам слугує підшкірний шар жиру.

Завдяки обтічній формі і потужним ластам морські котики можуть занурюватися на глибину до 200 м. До того ж непоганий зір дає їм змогу знаходити здобич навіть на глибині, в умовах поганого освітлення. А ще візитівкою морських котиків є довгі чутливі вуса, вібриси, що допомагають їм орієнтуватися навіть у дуже каламутній воді.

Більшу частину року морські котики можуть плавати самі по собі або жити невеликими групами в тих місцях, де вдосталь корму. Та коли настає шлюбний сезон, ці тварини збираються на березі в колосальних кількостях. Там же самки і народжують своїх дитинчат, які спочатку у 40 разів менші за них.

Юний морський котик п’є материнське молоко майже цілий рік. Щоб забезпечити малюка, самці доводиться раз у раз покидати його на березі і вирушати на полювання. Згодом вона відлучається все частіше і на триваліший термін. Самки морських котиків — дуже хороші матері, вони легко розпізнають своїх дітей по голосу і запаху. Завдяки цим ознакам здатні пізнати один одного навіть через роки розлуки. Дитинчата починають харчуватися твердою їжею задовго до того, як мати остаточно припинить їх годувати. Тому з раннього віку більшу частину часу проводять, граючи з однолітками і тренуючи мисливські навички на мілководді.

Основою дієти котиків є риба (така, як оселедець, макрель, анчоуси і лосось), також до неї входять кальмари, криль і морські птахи.

Акули, косатки і сивучі — головні природні вороги морського котика. Втім, існують в його житті й інші небезпеки. На сьогодні популяція морських котиків зменшується через надмірне полювання на них людей заради цінного хутра. На жаль, із кожним роком кількість браконьєрів, які полюють на цих милих тварин, невпинно зростає. Не допомагають навіть заборони та обмеження на їхнє полювання, які упровадила низка країн. Проте хочеться вірити, що ця прекрасна тварина ніколи не зникне з лиця планети через жагу до збагачення людей.