Архів
П’ятниця,
26 жовтня 2018 року

№ 82 (19629)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Розлучення вже невідворотне

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Спростовано інформацію про підготовку повторного референдуму щодо Brexit.

Докладніше...
Просто «помилилися»

САУДІВСЬКА АРАВІЯ визнала, що журналіста Джамаля Хашоґджі було вбито в її консульстві у Стамбулі.

Докладніше...
Національні збори під загрозою розпуску

ВІРМЕНІЯ. Парламент не обрав прем’єр-міністра.

Докладніше...
Спільні маневри

БІЛОРУСЬ і РОСІЯ почали підготовку військових навчань «Щит Союзу-2019».

Докладніше...
Все ще небезпечно

ЄГИПЕТ. Парламент продовжив режим надзвичайного стану ще на три місяці.

Докладніше...
Посилки-вибухівки

США розслідують розсилку поштою бомб лідерам Демократичної партії.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Реінтеграція Донбасу: проблема є, нема бажання

Михайло ГУБАШ.

Щодня лінію розмежування у обидва боки перетинають десятки тисяч людей.

Життя попри війну триває...

Тих людей, хто з різних причин залишається на окупованій території, частина українського суспільства вважає «сепаратистами» і «колаборантами», які не люблять Україну і мріють об’єднатися з «братами-росіянами». Решта українців у жителях ОРДЛО вбачає постраждалих від зовнішньої агресії і заручників ситуації, які мріють про визволення і повернення до рідної Неньки. А як же насправді?

ОДНОЗНАЧНО відповісти на це запитання неможливо. По-перше, тому, що серед мешканців «ЛДНР» є як прибічники «руского міра», так і прихильники «українського світу». Тому якесь узагальнення неможливе. По-друге, для того, аби робити певні висновки, потрібно володіти інформацією зсередини, тобто особисто перебувати якийсь час на тій території і спілкуватися з місцевими. При цьому враховувати, що люди там із відомих причин (майже повна відсутність свободи слова, слабке дотримання прав і свобод громадянина, шпигуноманія, діяльність «МДБ» тощо) не вельми схильні до повної відвертості.

Аби тільки не війна

ВТІМ, це не означає, що неможливо «заміряти» більш-менш реальний рівень симпатій і антипатій місцевого населення. Насамперед тому, що «залізної завіси» з «народними республіками» все ж нема: десятки тисяч українців щодня на Донбасі перетинають контрольні пункти в’їзду-виїзду. Та й живемо у вік інформаційних технологій (Інтернет, мобільний зв’язок, телебачення), що дає змогу певною мірою тримати руку на пульсі подій і думок. Тож експерти, які мають зв’язки і спілкування з самовидцями, стверджують, що стійкими прибічниками сепаратизму є приблизно 10% тих, хто мешкає на не підконтрольній уряду України території. Приблизно стільки ж мають чіткі патріотичні, проукраїнські погляди. Решті, за великим рахунком, усе одно — аби тільки припинилася війна і можна було нормально жити. В принципі, ситуація, як і в деяких інших регіонах країни.

А що з цього приводу каже офіційна соціологія? Вона стверджує, що за останні два роки громадяни України по обидві сторони лінії розмежування стали лояльніше сприймати ідею реінтеграції окремих районів Донбасу під контроль української влади.

Більшість — за єдину Україну

ТАКИЙ висновок підтверджується оприлюдненими Донецьким інститутом інформації даними, отриманими в ході дослідження індексу Соціальної згуртованості та примирення (SociaCohesion and Reconciliation — SCORE) у 2016-му та 2018 роках. Майже дві третини населення окупованого Донбасу визнали «бажаним або припустимим» повернення під контроль української влади з таким самим статусом, як і інших областей.

Так, згідно з опитуванням, поведеним GfK Ukraine на території непідконтрольних районів Донецької області, у 2016 році варіант реінтеграції з таким самим статусом, як у решти областей, за умови здійснення децентралізації, був бажаним або припустимим для 59% опитаних, а в 2018-му — для 63%. При цьому кількість респондентів, для яких такий варіант був «неприпустимим у жодному разі», за два роки скоротилася на 9% — з 37 у 2016 році до 28% у 2018-му.

В непідконтрольних районах Луганської області цю ідею і у 2016-му, і у 2018-му загалом підтримали 63% опитаних. Частка людей, для яких втілення такого сценарію неприпустиме у жодному разі, скоротилася на 3% — з 34% до 31%.

Соціологи також провели аналогічне опитування на підконтрольній території України. За його результатами, у 2016 році 72% опитаних підтримали повернення «ЛДНР» до складу України з таким же статусом, як і в інших областей, а в 2018-му — вже 78%.

Таким чином, це дослідження дає змогу констатувати, що, незважаючи на п’ятий рік збройного конфлікту, абсолютна більшість громадян, які проживають по різні сторони лінії фронту, зберегли бажання жити у кордонах однієї держави та вважають такий варіант вирішення конфлікту прийнятним.

Захід допоможе? Не треба!

ЗГІДНО з попередніми результатами ще одного міжнародного соцдослідження, 63% українців вважають, що залагодження протистояння на Донбасі має спиратися виключно на українських учасників урегулювання. Цю думку підтримує ще понад половина опитаних у Франції, Німеччині, Сербії та Латвії, не кажучи вже про Росію. Такі дані, дуже неприємні для частини українського політикуму, під час нещодавно проведеного в Одесі Експертного форуму Інституту Горшеніна навів аналітик регіонального офісу австрійського Фонду імені Фрідріха Еберта з питань співробітництва і безпеки в Європі Сімон Вайс.

Він також наголосив, що остаточні результати дослідження будуть оприлюднені в лютому 2019 року на Мюнхенській конференції з безпеки. Коментуючи природу конфлікту на Донбасі, Вайс висловив думку, що українське суспільство вже звикло до нього, а політиків така ситуація влаштовує — вони можуть мобілізовувати населення, говорячи, наприклад, про «деокупацію», і не обговорювати складних тем, скажімо, реінтеграцію людей і територій.

Подібної думки дотримується і спецпредставник держдепартаменту США з питань України Курт Волкер, який стверджує, що українська влада не має плану реінтеграції територій після завершення збройного конфлікту. За його словами, попередні ідеї з реінтеграції «не мають потужної політичної підтримки, і є мало ознак, що це буде пріоритетом для українського уряду». Таку ситуацію він вважає «ганебною».

Та пішли ви...

ЧЕРЕЗ дискримінаційне ставлення до проблем як внутрішньо переміщених осіб, так і жителів не контрольованих урядом територій Донбасу українській владі дорікають і на найвищому міжнародному рівні, зокрема в ООН. Утім, складається враження, що чинній владі абсолютно начхати і на позицію західних «партнерів», і на думку власного народу. Причому не тільки у питаннях, пов’язаних із тліючим багаттям на Донбасі. Це нагадує ситуацію з колишнім прем’єр-міністром Азіровим, який на критику нардепів ВР відповів: «Та пішли ви...». Так, частина з них «пішла», але й самому Миколі Яновичу незабаром довелося брати ноги на плечі.

Хай там як, але скептики небезпідставно вважають, що до наступних президентських і парламентських виборів в Україні сучасна влада навряд чи наважиться на якісь рішучі кроки у цих питаннях. Тому що на гібридну війну можна «списувати» багато внутрішніх негараздів, спричинених у тому числі й невдалим «реформуванням». Не останню роль також відіграє «відсторонення» понад двох мільйонів «неблагонадійних» виборців з ОРДЛО від участі у голосуванні, не кажучи вже про космічні, мільярдні доходи від так званого контрабасу на Донбасі.

Але попри всі «невигідні моменти» ці кроки потрібно робити, бо ситуація може змінитися, причому і у не найкращий бік як для чинної влади, так і для самої держави. Це як у футболі: не забиваєш ти, забивають тобі. Та чи вистачить клепки, щоб це зрозуміти і бодай якоїсь мужності, аби зробити?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Бляхерам» радять не радіти
Читати
Черговий стрибок цін
Читати
«Лікар» прописав
Читати
Завищували на місцях
Читати
Можуть повертатися додому
Читати
Розікрали гроші
Читати
Скільки виділили субсидіантам
Читати
Де не платять заробленого
Читати
Підприємці, готуйтеся
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове