Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Бувальщина

Чуня і Хруня

Лідія МОЖАЄВА.

м. Київ.

У моєї сусідки був пес Чуня. Бігав вільно скрізь, де хотів. Господарі любили песика. Він якось інтелігентно гавкав. Коли хтось чужий заходив, то Чуня обережно так починав: гав-гав, гав-гав. А коли людина йому казала: «Ну чого ти розхвилювався? Я прийшов до твоїх хазяїв у гості», песик дивився на прибулого і міркував: «Це, схоже, хороша людина». Коли ж заходила баба Хівря, язиката стара з ціпком, то Чуня гавкав схвильовано. Бо баба Хівря погрожувала песику ковінькою й стукала нею по будці.

Якось сусіди купили порося і назвали його Хруня. Чуня і Хруня заприятелювали. Господарі інколи знаходили друзів у собачій будці. Одного разу Чуня побачив, що на подвір’я знову завітала зла баба Хівря, і почав її проганяти. Аж охрип від гавкоту. І тут сталося диво. Вискочило порося і теж стало голосно хрюкати. Бабця зупинилась, перехрестилася: «Свят-свят. Прожила на світі багато років, а такого цирку не бачила».