Наша пошта

• З роси й води!

Мої літа — моє багатство

ДОЛЯ Ганни Миколаївни Ярової-Настенко подібна до тисячі інших українських жінок: дитинство, обпалене війною, голод, тяжка праця в колгоспі. Багато років поспіль завідувала дитячим садком. Разом із чоловіком виростила п’ятьох власних дітей, за що отримала звання «Мати-героїня». На жаль, немає вже з нами батька Ларія Корнійовича, не повернувся живим із Афганістану брат Василь... Біль утрати мама тамувала у віршах, роботі, самовідданому піклуванню про нас, а затим онуків. Її невтомні руки досі не знають спочинку. На обійсті, де з ранньої весни до пізньої осені буяє різнобарв’я квітів, часто чути сміх і дитячі голоси. Нині в Ганни Миколаївни 10 правнуків і троє праправнуків. Четвертого жовтня наша дружна родина зібралась у селі Лебединці Голованівського району Кіровоградщини, щоби привітати любу матусю, бабусю й прабабусю із 90-річчям. Прийми, рідненька, наш низький уклін і найщиріші побажання здоров’я, довголіття та Божої благодаті. Цілуємо твої лагідні натруджені руки. Знай: ми дуже тебе любимо!

Від імені усієї родини Сергій НАСТЕНКО.

ДНЯМИ відсвяткував 90-літній ювілей люблячий батько, лагідний дідусь і прадідусь Олександр Федорович Гомілко з міста Кобеляки Полтавщини. «Наш батько знана і шанована в районі людина, — читаємо у листі. — Фаховий спеціаліст із 67-річним виробничим стажем, 22 із яких безпосередньо проробив у колгоспі, решту — на керівних посадах у районному управлінні сільського господарства. Має урядові нагороди, почесні грамоти, подяки. Він працелюб, безмежно закоханий у село, свою професію. Понад усе любить життя, людей, свою велику родину і... шахи. Ми з душевною теплотою і безмежною любов’ю зичимо татові міцного козацького здоров’я, небесної благодаті, душевного спокою, турботи та любові рідних і близьких. Не сумуйте, дорогий наш, що осипаються дні пелюстками, непомітно спливають роки. Гордіться своїми літами, бо немарно прожиті вони».

З любов’ю

діти, онуки і правнуки.