Соняшник № 741

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малював Олексій КОХАН.

• Мандрівка в дивосвіт

Лісова людина

Не плутати з єті — легендарною людиноподібною істотою, що нібито трапляється в різних високогірних або лісових районах Землі. Її існування засвідчують чимало ентузіастів, але на сьогодні цей факт так і не підтверджено. Сьогодні ж мова про орангутана…

САМЕ так: орангутана, хоча часто можна зустріти помилкове написання назви тварини — орангутанг. Cлово «орангутан» у перекладі з мови жителів Малайського архіпелагу означає «лісова людина». Тільки там, у дощових тропічних лісах островів Борнео і Суматра, що розташовані між півостровом Індокитай та Австралією, і мешкає ця людиноподібна мавпа.

Майже все своє життя орангутани проводять на деревах. Навіть сплять у кронах. Пересуваються, переходячи з гілки на гілку або виснучи, вчепившись верхніми кінцівками. Вони в них настільки довгі, що у вертикальному положенні дістають нижче колін. А от ноги, навпаки, короткі й криві. Цікаво, що великі пальці ніг можуть повертатись і протиставлятися решті пальців. Це полегшує причіплення до гілок. На кінцях пальців орангутанів, як і в людини, є нігті.

«Лісову людину» важко сплутати з іншою мавпою. Її тіло покрите довгою рідкою вогненно-рудою або коричневою шерстю, що часом звисає, як бахрома. Голова велика — з широким обличчям, високим лобом і мордою, що помітно виступає наперед. Також у дорослих самців на щоках є характерні нарости з жиру і сполучної тканини, ще й вуса і борода. До того ж вони ще й дуже пузаті…

Прикметно, що самці значно більші за своїх подруг. Коли вони зводяться на задні ноги, то бувають до півтораметрового зросту. При цьому важать близько 150 кілограмів. Комусь може видатися, що це все ж забагато для тварини із будовою тіла, подібною до людської. Проте орангутани мають доволі масивну статуру і сильно розвинену мускулатуру.

Годуються «лісові люди» листям та плодами дерев, зрідка поїдають яйця птахів і дрібних тварин. Їжу збирають у кронах, неквапливо зриваючи і пережовуючи пагони. Як і багато мавп, орангутани не люблять воду, тому уникають перепливати річки, а у дощ завжди накривають голову великими зірваними листками.

За вдачею ці тварини самітники, що загалом не властиво приматам. У цілому вони дуже відрізняються звичками від інших видів мавп. Так, орангутани на рідкість мовчазні, їхні голоси рідко чути у лісі. І вдача у них дуже миролюбна. Зокрема, орангутани ніколи не влаштовують бійок, ведуть себе поважно, пересуваються неквапливо. Можна навіть сказати, що їм притаманна певна інтелігентність.

Десь раз на 5-6 років доросла самка зазвичай народжує одне дитинча вагою 1,5-2 кілограми, про яке ніжно піклується. Спочатку тримає малюка на грудях, а коли той підросте, то сам перебирається на спину матері, яка годує його молоком до 2-3 років. Потім він ще пару років супроводжує її. Тільки у 5-6-річному віці орангутанги починають самостійне життя.

У природному середовищі в орангутанів, що мешкають на верхівках дерев, практично немає ворогів. Але, однак, ці тварини дуже рідкісні. Чисельність їх скорочується через знищення тропічних лісів. А ще — браконьєрство. Часто мисливці вбивають матір орангутана тільки щоб забрати дитинча, за яке дають великі гроші на чорному ринку. Молодих орангутанів перепродують аж ніяк не для розведення. Доля таких тварин — бути домашньою іграшкою для багатіїв. Користуючись тим, що орангутани дуже розумні, швидко все опановують і не виявляють агресії навіть дорослими, їх навчають всіляких трюків, гримас і навіть шкідливих звичок.