Архів
П’ятниця,
14 вересня 2018 року

№ 71 (19618)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
У своїй хаті своя правда

УГОРЩИНА. Європарламент проголосував за впровадження санкцій проти країни.

Докладніше...
Знову вимагають незалежності

ІСПАНІЯ. У Барселоні відбулася масова демонстрація з вимогою незалежності.

Докладніше...
Політична перестраховка

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. Лондон опублікував документ — на випадок підготовки до Brexit без угоди.

Докладніше...
Екс-президент потрапив за ґрати

САЛЬВАДОР. Колишнього президента країни Антоніо Саку засуджено на 10 років позбавлення волі.

Докладніше...
2700 євро — вже не гроші

НІМЕЧЧИНА. Пілоти і бортпровідники авіакомпанії Ryanair удалися до страйку.

Докладніше...
Знову теракт

АФГАНІСТАН. Угруповання «Ісламська держава» взяло на себе відповідальність за тер-акт у Кабулі.

Докладніше...
Коли голодний, не до навчання

У ФРАНЦІЇ розробили стратегію боротьби з бідністю.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Чистий спирт — брудне довкілля

Олена ГОРБУНЬ.

Вінницька область.

Спиртова галузь в Україні — ласий шматок, який намагаються прибрати до рук усі, хто приходить до влади. Такий собі «грошовий кругообіг»... При цьому жоден із власників не перей-мається проблемою, яку дуже добре знають і відчувають «ощасливлені» близькістю заводів із виробництва спирту й біоетанолу довколишні жителі. Ці підприємства ледь не повсюди стали справжнім екологічним лихом.

ЗГАДАТИ про старі негаразди спонукала біда, яка сталася в селі Бджільна Теплицького району, що на Вінниччині. Раніше його мешканці не знали горя — великою мірою завдяки саме спиртовому заводу, який давав їм роботу й змогу не шукати щастя-долі деінде. Так, підприємство не «озонувало» повітря й тоді, але на це заплющували очі: користь від виробництва переважала. Сьогодні ж завод банкрут, але час од часу нагадує про себе, та так, що люди сліз не можуть втримати.

Днями, наприклад, керівництво підприємства навіщось вирішило провести тестування заводських потужностей. На ранок люди прокинулися й жахнулися: земля, будинки, городина й сади вкриті «ковдрою» чорної масної кіптяви. Навіть собаки й коти були вимурзані, неначе сажу трусили. Господині, які весну й літо гнули спини на городах, не стримували сліз: «відмити» урожай від липкої гидоти не уявлялось можливим. Більше того, вона була всюди — в хатах на підвіконнях, на віконному склі й навіть у помешканнях на шпалерах!

На ґвалт мешканців Бджільної до села негайно прибули представники влади. Подивилися на біду, зафіксували побачене й поїхали. Чи компенсує хтось завдані збитки? Найімовірніше, ні. Бо щоб добитися справедливості, треба грамотно зафіксувати те, що сталося, та йти до суду. Ну і, звісно ж, бути готовими боротися: власник заводу має гроші на адвокатів, які легко зроблять свого наймача святішим за папу римського.

Люди розповіли, що сморід із бардополів (території, де проходять очищення відходи. — Ред.) та викиди із заводської труби — звичні явища. Але таких масштабів іще не було…

Гадаєте, лихо у Бджільній — виняток із правила, поодинокий випадок? Та ні, суть якраз у тому, що подібне розкажуть ледь не всі «щасливчики», які живуть поблизу спиртовиків, — у Гайсині, Ладижині, Тростянці і ще кількох райцентрах Вінниччини, де проблеми, спричинені виробництвом спирту, можна сказати, хронічні.

Нинішнього літа нестерпний сморід так допік жителям Тростянця й прилеглих сіл, що вони таки примусили владу почати збір документів для закриття проблемного підприємства. Впродовж трьох пекельних літніх місяців, коли так хотілося ковтка свіжого повітря, мешканці 8-тисячного містечка ховалися по оселях і щільно зачиняли вікна. Обурився навіть голова облдержадміністрації Валерій Коровій. «Губернатор», до речі, сам із Тростянця, — приїхав привітати рідне містечко з днем народження, та ледь не задихнувся. Тепер екологи разом із чиновниками шукають вихід, як припинити неподобство.

Причому ситуація тут двояка. Тростянецький спиртовий завод 2015-го, після чотирьох років простою, таки запрацював, і люди попервах зраділи, бо ж з’явилися робочі місця. Але радість незабаром перетворилася на розчарування, коли підприємство, яке тепер виробляє не харчовий спирт, а біоетанол, почало не роботу давати, а розповсюджувати сморід. Щодня на поля фільтрації, що займають 40 гектарів на північ від містечка, виливається по 500 кубометрів барди. Але відходи, очевидно, не очищують і не обробляють належним чином, тому процес бродіння триває просто неба під спекотним сонцем, що й перетворило життя жителів Тростянця на пекло.

Міський голова Людмила Червонецька покликала на допомогу екологів і під тиском громади збирає відповідні документи, аби примусити виробників припинити неподобство й налагодити процес очищення відходів. Може, варто скористатися досвідом і мешканцям Бджільної?

У сусідньому Гайсині така сама біда. Тут жителі теж не мають чим дихати, особливо якщо вітер із полів фільтрації дме в бік міста. Людям ситуація так допекла, що у липні поліція під їхнім тиском таки порушила кримінальне провадження щодо службових осіб Гайсинського спиртозаводу, яких підозрюють у порушенні правил екологічної безпеки. До речі, тортури смородом гайсинці терплять так давно, що специфічний «аромат» називають фірмовим. Старі фільтраційні поля давно не можуть впоратись із заводськими викидами, відтак смердить нестерпно, та ще й риба у водоймах гине...

До речі, жоден із державних органів за всі роки, відколи гайсинці скаржаться на такі негаразди, не поспішив на допомогу. Люди зверталися з листами до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, члена Комітету ВР з питань охорони здоров’я та вихідця з Вінниччини Сергія Березенка, нардепа Дмитра Андрієвського, чий помічник Олексій Архіпов — директор «Корпорації Скіф-96», що є власником Гайсинського спиртового заводу. Скарг нагорі не почули, грошей на встановлення нової системи очищення хазяїн не дав — зекономив. Адже він сам та його діти тут не живуть... Тепер справа Гайсинського спирто­заводу, що входить до державного концерну «Укрспирт», перебуває на розгляді в поліції.

Голова ГО «Громадський рух Гайсинщини» Сергій Рижак каже, що громада району не дозволить правоохоронцям спустити цю справу на гальмах. Бо в минулому вже мали місце прецеденти, коли у відповідь на ініційовані розслідування завдяки «чесним та непідкупним» екологічним інспекторам з’являлися довідки про те, що завод екологічних норм не порушує.

— Ми пильно стежимо за тим, як проходить розслідування, — запевняє Сергій Рижак. — Бо ціна питання — здоров’я і навіть життя нас самих, наших батьків та дітей. Просто неможливо собі уявити, щоб у центрі України, в центрі Європи роками існувала така катастрофічна ситуація, а всі уповноважені органи робили вигляд, що вони ні при чому! Якщо нам знову в підсумку дадуть якусь беззмістовну цидулку і спробують заговорити зуби — буде конфлікт. Так із людьми чинити не можна, бо ситуація вже на межі відкритої війни із заводом.

Очевидно, лише так — під тиском громади й народного гніву — можна розв’язати проблему. І для цього всі методи підійдуть, хоча варто почати з цивілізованих. Треба примусити жадібного власника, який від грошей скоро лусне, привести своє виробництво у відповідність до екологічних стандартів.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Замовник задоволений
Читати
Підтримують в’язня сумління
Читати
Нещепленим заборонено
Читати
Під прикриттям турботи про екологію
Читати
Підозра міністру
Читати
«Стоп» насильству
Читати
Скільки учасників бойових дій
Читати
Ще можемо щось показати
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове