Архів
П’ятниця,
31 серпня 2018 року

№ 67 (19614)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Затяжна міграційна криза

ФРАНЦІЯ та НІМЕЧЧИНА скликають неформальний саміт лідерів країн ЄС щодо мігрантів.

Докладніше...
Збройні сили як гарант правопорядку

БРАЗИЛІЯ. На кордон із Венесуелою направлено війська через наплив нелегалів із цієї країни.

Докладніше...
Західний політичний вектор

ПОЛЬЩА і БІЛОРУСЬ ведуть перемовини про співпрацю у військовій сфері.

Докладніше...
Тисяча перше іранське попередження

ІРАН пригрозив виходом із ядерної угоди.

Докладніше...
Знову теракт

ІРАК. У західній провінції Анбар учинено потужний теракт.

Докладніше...
Острів стане двомовний

ТАЙВАНЬ. Із наступного року англійська мова отримає статус другої державної.

Докладніше...
Непопулярне переведення стрілок

У ЄВРОСОЮЗІ проголосували за скасування переходу на зимовий час.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Проблеми галузі

Чи будемо з власним насінням?

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Насіння сільгоспкультур — такий же стратегічний ресурс нації, як і надра, земля, Збройні сили та інше. А тому провідні держави світу захищають його всіма доступними засобами та дбають про його чистоту.

СВІТОВА аграрна історія знає немало прикладів, коли після знищення національного насінництва внутрішній ринок країни заповнював імпорт. Так сталося свого часу в Аргентині, коли після окупації її ринку закордонними насіннєвими компаніями ціни на посівний матеріал підстрибнули в чотири рази. Тепер ця країна докладає надзвичайних зусиль, аби відродити втрачене. Але й закритість цієї галузі, брак конкуренції теж не сприяє її розвитку. Відкриваючи свій ринок для закордонної продукції, держави, по-перше, регулюють її надходження, по-друге, надають потужну підтримку власному виробникові. Як відомо, до 1991 року українська селекція і насінництво були закритими. Відтак неготовність до жорсткої конкуренції, з одного боку, та відсутність державної підтримки щодо цієї галузі — з іншого, поставили її на межу повного знищення.

За даними Інституту експертизи сортів рослин, на сьогодні в сортових ресурсах України представлено понад 5 тисяч біотипів рослин. З них 58 відсотків належать іноземній селекції і лише 42 — національного походження. Українські сорти соняшнику займають тільки 25 відсотків, кукурудзи — 21, картоплі, овочів — 30. Вітчизняних гібридів цукрових буряків у реєстрі залишилося 16, у виробництві — 5-8 відсотків, тобто лише 15-20 тисяч гектарів площ. Зернова група колосових культур поки що втримує позиції. Вона в реєстрі становить 80-85 відсотків. За 27 років незалежності сортові ресурси зернових збільшилися в 10 разів. Тільки протягом останніх десяти років до реєстру сортів рослин унесені понад 200 сортів озимої пшениці національної селекції та близько 80 сортів іноземної. Однак в останні роки співвідношення заявок іноземної селекції до національної аж ніяк не на нашу користь.

— Можна припустити, що через три-п’ять років за деякими групами культур будемо мати таку ж ситуацію, як і з цукровими буряками, — вважає заступник директора Інституту фізіології рослин та генетики НАН України (ІФРГ) М. М. Гаврилюк. — Тому на рівні уряду потрібно ухвалювати відповідне управлінське рішення. Адже селекція і насінництво мають контролюватися державою. Чехія, Словенія, Румунія запровадили квоти на подачу заявок на реєстрацію сортів іноземної та національної селекції, причому останні мають серйозну перевагу. А в нас усе, що подається до установ експертизи сортів, реєструється, і врешті-решт виникає диспропорція не на нашу користь.

На переконання науковця, якщо зараз провести генетичне тестування, то 30-35 відсотків сортів, які є в національному реєстрі, відпали б. Держава та її відповідні органи мали б запитати у тих, хто пропонує свої сорти до реєстрації, яким чином вони їх сформували, де взяли селекційний матеріал, аби подати заявку і зареєструвати свої надбання, чи здатні вони забезпечити виробництво високоякісного насіння.

За даними ІФРГ, із 340 зареєстрованих сортів озимої пшениці лише 35 відсотків реально працюють на виробництво. От і виходить, що сортові ресурси є, понад 10 тисяч гектарів щороку засіваються незареєстрованими сортами озимої пшениці, близько двох мільйонів гектарів — несертифікованим насінням. Микола Микитович послався на досвід Франції, де спеціальним законом запроваджено нову категорію насіння: фермерське. Тобто таке, яке не пройшло процедуру сертифікації. Держава каже фермеру, що коли хочеш сіяти несертифікованим насінням, то сій, але з кожного кілограма сплати 3 відсотки його вартості в бюджет держави. Тоді фермер подумає, яке насіння використовувати.

А що ж в Україні? Використання не адаптованих до географічних умов і зон сортів призводить до зниження врожаю на 30-40 відсотків або й до повної його втрати. Абсолютно не зрозуміло, на що розраховують керівники та спеціалісти деяких агроформувань, які беруть для сівби у степовій зоні не адаптовані до умов зони вирощування сорти зарубіжної селекції, такі як Актер, Іліас, Матрикс, Скаген, Мулан, Богемія, Дромос та інші, рекомендовані закладами експертизи виключно для поширення в зоні Полісся та частково Лісостепу. І навпаки: сорти озимої пшениці Кратос, Станична, рекомендовані для зони Степу, масово використовуються в зоні Полісся. Подібна ситуація й з іншими сортами.

На думку вченого, Мінагрополітики потрібно ініціювати відновлення звітності за сортовими посівами, яку раніше подавали до органів статистики. Це дасть змогу оцінити реальний стан із використанням і поширенням сортових ресурсів, значно поліпшити захист інтелектуальної власності та авторських прав на сорти рослин, виявити обсяги фальсифікованого насіння, ліквідувати його чорний ринок. Треба негайно порушувати питання перед урядом про запровадження щорічних квот на подачу заявок стосовно реєстрації сортів рослин іноземної і національної селекції на користь останньої. Слід також відновити післяреєстраційне випробування сортів і давати об’єктивну оцінку їхньої ефективності у виробництві.

За словами М. Гаврилюка, є запитання і до ДП «Державний центр сертифікації та експертизи сільгосппродукції», який працює, не враховуючи думок фахівців. Якщо сумарно порахувати, то сьогодні ІФРГ треба сплатити близько 200 тисяч гривень за сертифікацію насіння, які не передбачені бюджетом. Так само кожному насінгоспу ця послуга центру коштуватиме в межах 50-150 тисяч гривень. Микола Микитович пропонує акредитувати ті лабораторії, які є в наукових селекційних установах. Адже кадри там не гірші, ніж у центрі сертифікації. «Ми готові, — каже він, — підписати з Мінагропродом угоду, згідно з якою проведемо всі дослідні роботи, а сертифікат видасть державна установа. Завдяки цьому на 60-80 відсотків здешевимо процедуру сертифікації, вона становитиме лише 300-360 гривень за сортозразок. Система насіннєвого контролю не може починатись із чистого аркуша. Ще 110 років тому вона була започаткована професором Миколою Сльозкіним. На базі теорії насіннєзнавства і насінництва формувалися школи і в Україні, і в нашому ближньому зарубіжжі. На цій основі працював насіннєвий контроль нашої держави. Україна однією з перших країн СНД стала членом міжнародної організації з регламентації посівних якостей насіння (ІSTA). Бо нам довіряють, знаючи, на яких серйозних засадах працює вітчизняне насінництво. Дуже сподіваємося, що в державну політику щодо насінництва повернуться такі принципи, як науковість та захист національних інтересів».

А поки що на току дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології та генетики рослин (на фото) йде підготовка до реалізації понад тисячі тонн добазового, базового та сертифікованого насіння сорока сортів озимої пшениці селекції ІФРГ. Серед них cорти Богдана, Подолянка, Фаворитка, Новосмуглянка, Астарта, Наталка Чорнява, Ладижинка та інші.

Чимало господарників агропромислових формувань добре засвоїли народну мудрість: що посієш, те й пожнеш, — і ще з весни записалися в чергу на придбання суперелітного та елітного насіння сортів моргунівської селекції, щорічні площі посіву яких перевищують 2 мільйони гектарів.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Більше першачків
Читати
Скільки коштує асфальт
Читати
Тінь розсіюється?
Читати
Водні магістралі під єдиним керівництвом
Читати
Кіно розвивається
Читати
З прицілом на загарбання
Читати
«Лікуються» пустушками
Читати
«Укрпошта» підвищує ціни
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове