• Гаряча тема

Дуже хочеться миру

Людмила СТЕЛЬМАХ
(Кучеренко).

Останнім часом в Україні постала серйозна проблема, яка має тенденцію до загострення: почастішали повідомлення про конфлікти за землю між учасниками АТО і фермерами. Наголошую, саме фермерами, а не агрохолдингами. Бо Держгеокадастр надає ветеранам по два гектари землі, відбираючи її у той чи інший спосіб у менших і слабших, а не у багатших і сильніших. Ось і на Полтавщині — черговий резонансний скандал, що вже вийшов за межі області.

_{Доля своїми шляхами водить}

10 РОКІВ тому порядний працьовитий чоловік Вадим Москалець вирішив стати фермером. Карлівська райдержадміністрація передала йому у строкове платне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 50,0 га на території Халтуринської сільської ради (тепер — Мартинівської. — Авт.) терміном на 30 років й 5 лютого 2008-го уклала з ним, як із фізичною особою, договір оренди землі.

Позаяк створене паном Вадимом фермерське господарство «М. В. Щедрий лан» було юридичною особою, то він змушений був укласти договір суборенди землі між собою як приватною особою і власним фермерським господарством. Таке тоді було законодавство.

Вадим Москалець успішно господарював на власній ниві, купував техніку й реманент, ростив двох донечок. Жити б і жити. Але доля розпорядилася інакше: 52-річний чоловік помер у грудні 2016 року...

Увесь тягар ведення господарства ліг на плечі його дружини — Віри Іванівни. Вивчаючи документацію фермерського господарства, у договорі оренди вона виявила положення, що «право на орендовану земельну ділянку в разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців».

Чому чоловік погодився підписати такий документ, не відомо. Можливо, таку категоричну умову поставили тодішні районні чиновники: або підписуєш наш варіант договору, або не бачити тобі земельки, як своєї потилиці. Ну хто з нас, простих українців, може внести зміни, наприклад, в угоди з обленерго чи облгазами, тобто в так звані договори приєднання? Водночас заборони успадкування права оренди станом на 2008 рік не було ні в Законі України «Про оренду землі», ні в Земельному кодексі, ні в Типовому договорі оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 3 березня 2004 р. №220 в редакції від 13 грудня 2006 р.

_{Чиновники не зволікали}

УЖЕ ПОСТФАКТУМ вдова дізналася, що невдовзі після смерті чоловіка відділ Держгеокадастру у Карлівському районі надав Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області пропозицію про резервування їхніх фермерських 50 гектарів для учасників АТО — у зв’язку з припиненням договору оренди через смерть орендаря і, відповідно, й договору суборенди землі.

Дуже швидко обласний Держгеокадастр, завважте, не ставлячи до відома фермерське господарство, не виключивши договір оренди землі 2008 року з державного реєстру і не повернувши землю в державну власність за актом прийому-передачі, видав атовцям дозволи на виготовлення проектної документації на 50 га, що були в оренді ФГ «М. В. Щедрий лан». Це при тому, що ці півсотні гектарів не були останні в області! На Полтавщині сотні тисяч гектарів нерозподілених земель. Неподалік наділу Москальців було 84 гектари, по суті, вільної землі. А в.о. начальника міжрайонного управління О. Бадьона у липні ц.р. у відповіді на запит доньки Віри Іванівни Вікторії Москалець повідомив, що станом на 1 січня 2016 року тільки по Мартинівській сільраді Карлівського району обраховувалося 1053 га земель запасу (державної власності), які не надані у власність та користування. А по двох сусідніх сільрадах — Варварівській та Білухівській — ще 2665 гектарів. Навіщо чиновникам Дежгеокадастру знадобилося притьмом відбирати у вдови фермера 50 гектарів і позбавляти її засобів до існування, коли в тій же локації понад 3700 гектарів вільних земель?

А тим часом жоден учасник АТО з Карлівського району свої два гектари в Мартинівці, де розташоване те 50-гектарне фермерське поле, не отримав. Зате одержали ветерани з Полтави, Кременчука, Києва, Чернігова...

_{Захистіть від... захисників}

ЖІНКА вирішила боротися за справедливість, за свої права, адже інших джерел доходів у сім’ї не було. До речі, випадків відмови в переоформленні права оренди землі фермерського господарства на спадкоємців в Україні чимало. А буде ще більше, бо у засвіти відходитимуть фермери, які створили фермерські господарства наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років. Скільки відтоді змінилося законів, постанов!

Правники, з котрими консультувалася Віра Москалець, були впевнені, що правда й закон на її боці: договір 2008-го чинний, бо не виключений із держреєстру, податки за землю ФГ «М. В. Щедрий лан» сплачує справно і судова перспектива виграшу не примарна. Та й відповідальність за родину спонукала жінку провести посівну кампанію торішньою весною. А у жовтні 2017-го вона теж посіяла озиму пшеницю на 20 гектарах.

З грудня 2017-го по квітень 2018 року атовці та, як вони стверджують, волонтери, зареєстрували право власності на два га кожен. На той час Віра Москалець уже подала позов про визнання недійсними окремих положень договору оренди землі 2008 року. Та судова тяжба триває, й кінця її не видно. Нові господарі наділів, які в цьому процесі є третіми особами, на думку адвокатів Віри Москалець, свідомо затягують процес у Карлівському районному суді. Самі вони в суд не з’являються, їх представляє Тарас Лелюх, учасник бойових дій і одночасно представник ТОВ «Деметра Агро-груп», якому атовці здали свою землю в оренду. Т. Лелюх на кожному судовому засіданні наполегливо намагається переконати суд у тому, що позов Віри Москалець є прихованою спробою позбавити колишніх бійців права власності на земельні ділянки.

— Усе це є фарсом, — переконана Віра Іванівна. — Ігнорування Лелюхом абсолютно усіх моїх пропозицій свідчить про переслідування ним власних фінансових інтересів та фінансових інтересів товариства.

А тим часом достигала озима пшениця, посіяна ФГ «М.В. Щедрий лан». І нові власники землі категорично й рішуче, з демонстрацією сили заявили, що не дадуть Вірі Москалець зібрати врожай. Точніше, від імені 25 власників виступали Т. Лелюх та О. Горобець — одні зі співзасновників ТОВ «Деметра Агро-груп». До речі, вони є також співзасновниками сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Полтавський-2017».

Колишні бійці встановили намет та винайняли цілодобову охорону на полі, щоб не дати Москалець зібрати врожай, понатикали металевих штирів серед пшениці, замаскувавши їх колосочками. А одного такого достатньо, щоб вивести з ладу жатку. За словами жінки, вона не раз чула погрози і на свою адресу, і дочок.

_{Компромісу не дійшли}

ВІРА Москалець вирішила звернутися до оперативного штабу захисту представників аграрного бізнесу від рейдерів при Полтавській облдержадміністрації, вимагаючи забезпечити фермерському господарству можливість безперешкодно зібрати врожай. До штабу входять керівні особи ОДА, обласної прокуратури, поліції, Департаменту АПК ОДА, Держгеокадастру, управління юстиції та надзвичайних ситуацій, обласної асоціації фермерів. І хоч його рішення носять рекомендаційний характер, сторони конфліктів намагаються їх виконувати.

Обговорення ситуації було бурх-ливе. Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників «Відродження Полтавщини» Василь Бурлака вчергове наголосив на тому, що подібні конфлікти зумисно провокує Держгеокадастр, стикаючи лобами фермерів та атовців. Він запропонував кілька компромісних рішень. Наприклад, нехай пшеницю збере Москалець, а посіяні нею на 30 га кукурудзу і соняшник — нові господарі.

І представник Держгеокадастру Алла Косик, і директор департаменту АПК Сергій Фролов, й інші «штабісти» наголошували, що пшениця була посіяна тоді, коли нові власники ще не набули права власності на земельні ділянки. Тож врожай пшениці за юридичними нормами належить В. Москалець.

Однак після наради за зачиненими дверима (журналістам вказали на вихід) антирейдерський штаб оголосив дивне рішення: ФГ може зібрати пшеницю, але при цьому сплатити... ТОВ «Деметра Агро-груп» 87 тис. гривень. А питання кукурудзи та соняшнику штаб розглядатиме ближче до осені. На думку Віри Москалець, рішення штабу відверто несправедливе, але вона не стала сперечатися, бо пшениця осипалася.

_{Миру не буде?}

ХОЧ КОЖЕН день для жінки був на вагу золота, Тарас Лелюх не підписував договору між ФГ «М.В. Щедрий лан» і ТОВ «Деметра Агро-груп». То вимагав, щоб зерно складувалося там, де він скаже (а як же тоді фермерці його продати, щоб виручити кошти, якщо у неї не буде доступу до врожаю?), то щоб із поля його вивозили орендовані ним машини. А в третьому варіанті він узагалі проігнорував рішення оперативного штабу, який і так став на його бік, і зажадав від фермерського господарства не 87, а вже... 104,4 тисячі гривень. Мовляв, забув додати ПДВ. І це при тому що не відомо, що «вторгує» вдова за свою (чи не свою?) пшеницю, чи хоч покриють ці кошти понесені затрати?

Але Віра Іванівна просто на полі біля комбайна була змушена підписати цю ще кабальнішу угоду. Мабуть, так само, як 2008-го якісь обставини змусили її чоловіка підписати договір із вочевидь абсурдними положеннями.

Щодо землі для фермерського господарства «М.В. Щедрий лан», то отримати її в інший спосіб, окрім як через аукціон, відповідно до законодавства, нині практично неможливо. Єдине, що пообіцяв начальник Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Вадим Чувпило, у якого Віра Москалець була на прийомі, проведений він буде чесно.

Ніхто не ставить під сумнів право тих, хто захищав нашу країну на сході, отримати земельні наділи. Проте не за рахунок фермерських господарств, на які з усіх боків насідають і агрохолдинги, і рейдери, і фіскальні служби... А хіба фермери не допомагали військовим у перші, найтяжчі, дні війни? Та ж Віра Москалець передавала в зону АТО і продукти, і гроші. А тепер їй самій доводиться воювати.

Така проблема існує не тільки на Полтавщині. Війна на Донбасі триває п’ятий рік, і кінця їй не видно. Учасників бойових дій все більшає, а землі — меншає. То що, миру не буде в Україні ніде?

— Геть народ збіднів. Вже десятого типа не можемо пограбувати, всі без грошей.

Мал. А. Василенка.