Архів
Вівторок,
14 серпня 2018 року

№ 62 (19609)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Вимагають відставки уряду

РУМУНІЯ. Бухарест та низку інших великих міст охопили антиурядові протести.

Докладніше...
Нова бюджетна політика

НІМЕЧЧИНА скликає бюджетний саміт ЄС.

Докладніше...
Ще крок назустріч

ПІВНІЧНА і ПІВДЕННА КОРЕЇ анонсували новий двосторонній саміт лідерів країн.

Докладніше...
Нарешті поділили Каспій

КАЗАХСТАН. У місті Актау відбувся знаковий саміт країн «каспійської п’ятірки».

Докладніше...
Ліра у вільному падінні

ТУРЕЧЧИНА. Різко обвалилась національна валюта.

Докладніше...
Проблемний Іран

США закликали Велику Британію вийти з ядерної угоди з Іраном.

Докладніше...
Не продихнути

ЗАХІДНА ЄВРОПА. Спека на континенті може побити 40-річний температурний рекорд.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Дитяча жорстокість по-дорослому

Олена КОЩЕНКО.

Сумну статистику щодо України вмістив недавній гуманітарний звіт ЮНІСЕФ. Згідно з цим документом, у нашій державі кожний четвертий школяр бодай раз зазнавав жорстокого цькування іншими учнями, а кожний восьмий є хронічною жертвою, тобто постійно потерпає від знущань та глузувань ровесників. Проте вкрай рідко такі діти звертаються по допомогу до дорослих. Чи знають батьки підлітків, а також дідусі й бабусі, яким також нерідко доводиться опікуватися своїми онуками, що часом коїться у їхніх вразливих душах? Кількість самогубств останніми роками у підлітковому середовищі, на жаль, свідчить про протилежне.

Не просто підліткові розбірки

ВИПАДОК, що стався днями в Одесі, шокував усю країну. Кілька 13-14-річних школярок відлупцювали ровесницю, після чого виклали в Інтернет 6-хвилинне відео знущань зі своїми схвальними коментарями. Недавню свою подругу вони тягали за волосся, били ногами по голові й у живіт, а душили так, що та непритомніла. Як з’ясувалося, причиною конфлікту став хлопець, який раніше зустрічався з однією із кривдниць, а потім, розірвавши з нею стосунки, почав залицятися до потерпілої. «Ображена», заручившись підтримкою подруг, помстилася суперниці у такий ось спосіб…

Інша історія. Стривожена матір розповіла, що її син першого вересня має іти до другого класу однієї зі столичних шкіл. Але чим ближче ця дата, тим сильніша паніка у дитини. Він готовий навіть утекти з дому, аби тільки не йти до школи. Батьки стали допитуватись, і почуте від сина викликало в них психологічний струс. Виявляється, дитина постійно зазнавала цькувань старших учнів. На перерві вони вистежували першокласника і, як тільки той заходив у кабінку туалета, теж уривалися до неї і… починали знімати відео. Однокласники глузували з і без того сором’язливого початківця, який, може, й хотів поскаржитись учительці чи батькам, проте боявся зажити в школі слави стукача…

У соціальних мережах розлетілося відео з Чернігівщини, на якому підлітки щосили лупцюють ровесника. При цьому гурт молодих людей спостерігає за побиттям, підбадьорює кривдників…

Булінг у дитячому середовищі уже став мало не прикметою дня в оперативних зведеннях МВС. Булінг — це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування. Початок цьому дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли старші відбирають у них кишенькові гроші або мобільний телефон чи збиткуються в якийсь інший спосіб. Тоді як серед 11-15-літніх поширені плітки, привселюдне глузування та бойкот.

Тих, хто цькує інших, психологи називають булерами. Вважається, що це діти виключно з неблагополучних сімей, але це не так. Знущаються з менших і слабших нащадки цілком забезпечених, працьовитих та інтелігентних батьків. При цьому цькування завжди починає хтось один, аби в очах ровесників затвердити свій авторитет, розважитись чи отримати певну вигоду. Решта дітей зазвичай відсторонено спостерігає за діями кривдника, вдаючи, що їм байдуже. Навіть якщо хтось у душі вважає такі дії неприйнятними, все одно не хоче в очах однолітків показати свою «слабкість». Часом просто боїться опинитися на місці жертви або не хоче зіпсувати стосунки з булером. Відтак, за словами психологів, прямо або опосередковано до булінгу причетні понад дві третини українських школярів!

Найчастіше діти, які зазнають переслідувань, чимсь вирізняються серед інших. Скажімо, дуже скромно вдягнені, відмінники, не мають дорогих ґаджетів, очкарики, замкнені у собі тощо. Раніше таких називали білі ворони. Усіх їх єднає те, що вони не здатні опиратись і протистояти агресії. Деякі з них не захищаються, бо запам’ятали сувору настанову батьків: «Битися — погано. Будь вищим за це». А найголовніше — їм нікому довіритись…

«Ти що, не міг дати здачі?»

ЯК ЗАЗНАЧАЮТЬ психологи, таку соціально невмотивовану агресію як суспільне явище побороти неможливо. Випадки насильства завжди траплялись у середовищі підлітків, однак нині вони стають дедалі агресивнішими. Захистити кривджену і психологічно загнану в глухий кут дитину у першу чергу мають рідні, проте нерідко, як мовиться, спрацьовує доросла ментальність.

Дуже часто батьки відчувають сором за свою дитину, з якої так принизливо збиткуються (вони вважають, що цим син або дочка принижує і їх, адже так хочеться бути, «як усі»), і вони цей сором перекладають на дитину. Кажуть їй: «Ти що, не міг дати здачі?» або «Ти що, не могла так відповісти, щоб від тебе відчепилися?»… Дитина від того ще більше ховається у своїй шкаралупі, комплекс поглиблюється. Статистика поширених останніми роками дитячих тривалих депресивних станів і навіть самогубств через знущання однолітків — чи не найкрасномовніше тому підтверд-ження.

Так що дуже правильно вчинила мама побитої ровесницями дівчинки з Одеси. Вона забила на сполох — звернулася до поліції, у Міністерство освіти, різні державні інстанції соціального нагляду, і сама через соціальні мережі піддала факт знущання над її дитиною якнайширшому розголосу. Був суд, велися слідчі дії, дізнання… Втім, ця історія набула широкого суспільного резонансу не лише тому, що батьків кривдниць притягнули до адміністративної відповідальності «за невиконання своїх обов’язків із виховання дітей». Шокував просто сміховинний, з огляду на заподіяну фізичну і моральну шкоду дитині, розмір штрафу, який їм довелося заплатити, — 51 гривня.

Позиція держави: моя хата скраю

ПРОБЛЕМА не тільки у тому, що батьки і підлітки нерідко живуть кожний своїм життям. На жаль, і держава ніяк не захищає таких дітей. І боротьба з булінгом, як із дуже загрозливим суспільним явищем, сьогодні не є державною політикою. Лише в червні цього року в МОН заявили, що відомство разом із Мінсоцполітики, Мінкультом та Мінмолодьспорту створять план протидії агресії у навчальних закладах. Подробиць щодо того, хто і як його впроваджуватиме, ще немає. Тож поки що вся надія на освітян та батьків.

Тоді як змінити ситуацію міг би вже зареєстрований у Верховній Раді законопроект, покликаний доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею стосовно адміністративної відповідальності за булінг у навчальних закладах. Там прямо сказано, що батьки (як і педагоги) відповідають за поведінку своїх дітей у школі. За насильство над неповнолітніми пропонують штрафувати до трьох із половиною тисяч гривень. А якщо вчитель намагається приховати ситуацію, то на нього може чекати стягнення на майже дві тисячі гривень.

До речі, у багатьох розвинених країнах досить жорстке покарання за булінг узаконено. Адже проблема підліткової агресії глобальна.

Численні освітні програми сьогодні навчають дітей в усьому світі протистояти цькуванню на ґрунті расової чи релігійної приналежності, через зовнішність або вдачу, соціальне становище чи фізичні особливості. Так, у США свого часу всі штати ухвалили так звані антибулінгові закони, які значно поліпшили ситуацію в школах. В Італії та Швеції чинні норми, які не дозволяють батькам обрати власній дитині ім’я, яке в подальшому може стати причиною знущань. І це свідчить про те, що уряди цих країн на законодавчому рівні намагаються мінімізувати будь-які ризики. Крім того, європейських педагогів навчають розпізнавати та протидіяти булінгу в шкільному колективі, а дітей змалечку виховують у тому дусі, щоб захищали свої права.

Так само багатогранний світовий досвід і щодо покарання за булінг. Наприклад, у Канаді в одній із провінцій штрафи накладають навіть на свідків цькування, які не розповіли про цей факт відповідальним особам або тим дорослим, хто може втрутитись у ситуацію. Поки що важко уявити, як в Україні каратимуть дітей, які ігнорують цькування однокласника. Але зобов’язати дорослих уважніше стежити за дітьми, виявляти і повідомляти про подібні випадки конче потрібно.

А поки що наші діти за межами дому ніяк не захищені від агресії однолітків…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Домогтися справедливості
Читати
Потрапили на «бюджет»
Читати
Сало — дешевше
Читати
Визначилися з медиками
Читати
Яблука — вигідний товар
Читати
Скалічені війною
Читати
«Кошик» незаконний
Читати
Удар по рибній галузі
Читати
Обережно: спека
Читати





— Геть народ збіднів. Вже десятого типа не можемо пограбувати, всі без грошей.

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове