Архів
Вівторок,
31 липня 2018 року

№ 58 (19605)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я

Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.


Версія для друку          До списку статтей
  • На прийомі у спеціаліста

Найголовніше — не втрачати надію

Розмову вів
Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Часто трапляється, що подружня пара дуже хоче стати батьками, а зачати дитину не може. Звичайно, з часом і у жінки, і у чоловіка виникає щодо цього цілком закономірне занепокоєння. Про те, у яких випадках ставиться діагноз «безпліддя», його можливі причини — у розмові з акушером-гінекологом Київського міського медичного центру «Академія здоров’я людини» кандидатом медичних наук В.В. ЯЦЕНТЮК.

— Віталіно Віталіївно, коли подружжю, так би мовити, слід починати хвилюватися щодо можливості мати нащадків?

— Про проблему дітонародження можна говорити, якщо вагітність не настає протягом року за умови регулярного статевого життя без застосування контрацептивів. На жаль, кількість таких сімей зростає і становить на сьогодні 10-15 відсотків. При цьому жіноче безпліддя становить близько 55 відсотків, чоловіче — 45. Тому до лікаря мають звертатися і він, і вона.

Проблема неплідності багатогранна, про неї можна розповідати годинами. Я зупинюся на безплідді жіночого організму. Його можна розділити на абсолютне і відносне, первинне та вторинне. Абсолютне констатують у тому випадку, коли у жінки наявні незворотні анатомічні зміни, що призводить до неможливості самого процесу зачаття (відсутність матки, яєчників, маткових труб, тяжкі аномалії розвитку жіночих статевих органів). Відносне — це таке, при якому з допомогою медичної корекції може настати вагітність.

Первинне — вагітність у жінки не наставала ніколи. Вторинне — жінка не може повторно завагітніти. Крім чинника фізичного здоров’я, до неплідності можуть призводити сімейні психологічні негаразди та соціальне неблагополуччя.

— Отже, для вибору правильної тактики лікування необхідно визначитися з причинами виникнення цієї біди?

— Саме так. В залежності від причин, що призводять до проблем зачаття, класифікують наступні форми жіночого безпліддя.

Ендокринна, в основі якої — гормональні розлади, наслідком чого є відсутність овуляції та неможливість зачати дитину. Вона проявляється формуванням полікістозу яєчників, кіст, порушенням менструального циклу тощо.

Трубно-перитонеальна. Вона виникає через непрохідність маткових труб, що може бути пов’язано з перенесеними запальними захворюваннями, інфекціями, які передаються статевим шляхом. Це зумовлює формування злук у порожнині малого тазу, які перешкоджають настанню вагітності.

Маткова. В основі цієї форми безпліддя лежать вроджені або набуті дефекти матки.

Неплідність, викликана ендометріозом, діагностується приблизно у 30% випадків. Механізм розвитку безпліддя при цьому захворюванні досить складний і до кінця не вивчений.

Імунна, при якій в організмі жінки формуються специфічні захисні антитіла проти сперматозоїдів та ембріона.

Існує також неплідність незрозумілого генезу. Вона становить 10-15% усіх випадків безпліддя. Такий діагноз ставиться, коли при повному обстеженні партнерів причина лишається невідомою.

— Для діагностики та виявлення причин безпліддя насамперед потрібно звернутися до гінеколога?

— Безумовно. Він докладно розпитає пацієнтку, на що вона скаржиться, проаналізує сімейний та спадковий анамнез, перенесені захворювання, характер і циклічність місячних, оцінку статевої функції. Спектр методів спеціального гінекологічного обстеження досить широкий: лабораторні, інструментальні, функціональні та інші тести.

Існують і хірургічні способи діагностики: гістероскопія та лапароскопія. Перший полягає в огляді порожнини матки з допомогою оптичного апарата — гістероскопа. Лапароскопія — це обстеженнчя органів порожнини малого тазу спеціальним оптичним приладом через мікророзрізи.

Покази до проведення цих хірургічних методів визначаються лікарем.

Лікувальні заходи, що застосовуються при жіночому безплідді, спрямовані на відновлення репродуктивної функції пацієнтки консервативним чи хірургічним способами, аж до застосування допоміжних репродуктивних технологій у випадках, коли зачаття природним шляхом неможливе.

При ендокринній формі безпліддя проводять корекцію гормональних розладів та стимуляцію овуляції. До немедикаментозних методів корекції належать нормалізація ваги (при ожирінні) шляхом дієтотерапії, збільшення фізичної активності, фізіотерапії. Основним медикаментозним лікуванням є гормональна терапія. За правильного підбору гормональних препаратів у 70-80 відсотків пацієнток із цією формою неплідності настає вагітність.

При трубно-перитонеальній формі безпліддя прохідність маткових труб відновлюють, застосовуючи лапароскопічні методики, а при неефективності проводять штучне запліднення, використовуючи допоміжні репродуктивні технології.

У випадку маткової форми безпліддя роблять відновні реконструктивно-пластичні операції з допомогою лапароскопії та гістероскопії. За відсутності матки або яєчників вдаються до допоміжних репродуктивних технологій, зокрема й сурогатного материнства.

При неплідності, викликаній ендометріозом, проводиться тривала гормональна медикаментозна корекція, часто із застосуванням хірургічних малоінвазивних методів лікування.

За імунологічного безпліддя та коли причина неплідності до кінця не встановлена, вихід може полягати у штучному заплідненні із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій.

— Мабуть, на ефективність лікування проблеми, яку ми обговорюємо, впливає вік?

— Так. Особливо це стосується жінок. У представниць прекрасної статі вірогідність настання вагітності значно знижується після 37 років. Тому розпочинати лікування треба якомога раніше. Але найголовніше — ніколи не втрачати надію щодо народження дитини. Адже більшість форм безпліддя піддаються корекції традиційними чи альтернативними способами.

Пам’ятайте, дорогі жінки, неплідність — це не вирок! Головне — виявити причини проблеми й почати з ними боротися!

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове