Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Родинні зв’язки

Нова приманка

Леонід МАЛЕЦЬКИЙ.

с. Симони

Ємільчинського району

Житомирської області.

— Як нам далі,

— дід до баби,—

В світі доживати,

Коли навіть рідні діти

Відцурались хати.

Води нікому подати

Буде вже до рота.

А покликать — ми не зможем

Вийти за ворота.

Як жить будем, моя доле,

Сили — ген за вітром.

— Не журися, — баба діду, —

Щось таки вмакітрим.

А дід знову:

— Лиш не хвастайсь,

що грошей надбали.

Не повірять. Про це, скажуть,

Вже давно писали.

Не повірять, що машину

Маєм в лотерею,

Що збули бичка й корову

Й завелись свинею.

Про це скажуть, що хитруєм,

І голо у хаті,

І що наші бідні статки

Ні гроша не варті.

— Зачекай, —

йому старенька. —

Ось їх чим приманим.

Оголосим, що ти, діду,

Видав два романи.

І обидва по мільйону

В Нобеля пропхались...

* * *

Через три дні в хату діда

Чада позлітались.

Усі десять. А ще внуки —

Модні та дебелі.

Всі дорослі, гордовиті,

До самої стелі.

І в дворі, як на парковці,

Йде машин відгомін...

Діти з’їхались ділити

Дідові мільйони.