Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• Проблема

Не все залежить від нейрохірурга

Розмову вів
Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

В умовах, коли наша медицина перебуває у постійному реформуванні, тобто старі механізми фінансування вже не працюють, а нові невідь-коли будуть створені, українські нейрохірурги все ж намагаються йти у ногу з часом. Як це їм удається, і чи все від них залежить? Про це розмова з нейрохірургом, завідувачем клініки субтенторіальної нейроонкології та спеціалізованого кабінету проблем болю Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України, доктором медичних наук В.О. ФЕДІРКОМ.

— Володимире Олеговичу, розкажіть детальніше про проблеми клініки.

— Важко уявити, в якому вакуумі ми нині перебуваємо. Надто складна ситуація, і дуже важко пояснити пацієнтам, котрі приходять зі своїми бідами, що, на жаль, ми не маємо повноцінного державного фінансування. Але все одно мусимо допомагати людям. Їм доводиться самим купувати медикаменти, розхідні матеріали. Бо ж держава «кидає» медицині мізерні кошти — всього 10-15 відсотків потреб. Управлінський апарат працює над цим питанням дуже повільно, і не відомо, коли воно нарешті буде вирішено.

Водночас ми намагаємося йти в ногу із сучасною медичною наукою. Нещодавно наша клініка вперше провела конференцію за вузькою тематикою «Задня черепна ямка — краніобазальна нейрохірургія». Це пухлини, розташовані в центральних і нижніх ділянках мозку — найскладніших для доступу та складних для їх видалення. Цей напрям нейрохірургії потребує знань, досвіду та відповідного обладнання. Ми запросили відомих у цій галузі професорів із клінік Болонії (Італія), Відня (Австрія) та Мюнхена (Німеччина), котрі із задоволенням поділилися своїм практичним досвідом. Під час дискусій, відеосесій обговорили складні випадки, обмінялися думками. Ми розповіли про свої досягнення, зарубіжні колеги дуже схвально про них відгукнулися. Та коли побачили, в яких умовах ми працюємо, тобто операційну та обладнання, то один із іноземців напівжартома сказав: «Я приїду до вас вчитися». Водночас усі вони були вражені, бо не розуміли: як за такого застарілого обладнання можна добиватися таких успіхів.

Понад 130 нейрохірургів з обласних центрів України були присутні на цій конференції, багато чого корисного почерпнули для своєї роботи. За її результатами є домовленість про поїздку наших співробітників у клініки, нейрохірурги яких узяли участь у цьому заході. Звичайно, на це потрібні кошти. Втім, щоб отримати досвід для проведення надскладних операцій, необхідно не тільки чути про них, бачити знімки, а й наживо бути присутніми під час хірургічних маніпуляцій.

— Отже, всі проблеми, як я зрозумів, упираються у недостатнє фінансування?

— Якби держава виділяла необхідні кошти, працювати було б значно легше. Ми постійно моніторимо, яке з’являється нове обладнання. Якщо знаходимо спонсорів, дещо закуповуємо. Без цього добитися тих результатів, які маємо, не змогли б. А вони, за статистикою, мало чим відрізняються від результатів наших колег за кордоном. Звісно, там роблять унікальні операції, які нам через об’єктивні причини поки що не до снаги. А втім, левову частку патологій ми лікуємо у нашій клініці за тими ж стандартами, які існують у Європі.

— Тобто наші нейрохірурги за фаховістю не поступаються закордонним?

— Якби були технічні можливості, то жодної різниці між нами не було б. Скажу відверто. Коли б наші можновладці лікувалися у нас, а не за кордоном, упевнений, тоді знаходилися б кошти і клініки були б обладнані за найкращими зразками світової науки. А так… Тому і відповідне ставлення у владної верхівки до вітчизняної медицини.

— Розкажіть, будь ласка, про надскладну операцію, яку нещодавно провели у вашій клініці.

— Ми прооперували пацієнта з позамозковою пухлиною. Вона вросла таким чином, що одна частина була в так званій черепній ямці, а друга — під скронею. Остання руйнувала структуру скроневої кістки, що поступово призвело б до її заміни на злоякісну тканину. Достеменно ми не знали, звідки росте пухлина: зі слухового нерва чи з лицьового... Тобто була вірогідність, що один із них буде пошкоджений. Задля операції деяку техніку, інструменти ми позичили у колег з інших клінік. Таке трапляється у нашій практиці. Але нам удалося видалити повністю всю пухлину і зберегти функції зорового і лицьового нервів. Це був унікальний досвід! Ним ми обов’язково поділимося зі своїми вітчизняними та західними партнерами.

— Отже, якби клініка мала краще обладнання, можна було б робити і складніші операції?

— Обладнання, яке ми маємо, свого часу вважалося найкращим. Але можливості німецького мікроскопа, що є в нас, і сучасного, яким сьогодні користуються наші європейські колеги, це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Якщо під сучасним мікроскопом можна було б виконати операцію за 3-4 години, то під застарілим я її роблю вдвічі довше — 6-8 годин. Тобто я міг би зробити на день дві складні операції — пацієнти не чекали б у черзі, яка в нас нині існує. Це було б велике полегшення і для хворих, і для нейрохірургів. Бо, простоявши 6-8 годин в операційній, відчуваєш неабияку втому. Та не тільки мікроскоп, а інше технічно сучасніше обладнання дає більші можливості і менші витрати — і енергетичні, і моральні, і фізичні. Проте, на жаль, цього не хочуть зрозуміти наші можновладці.