Архів
П’ятниця,
8 червня 2018 року

№ 43 (19590)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Нова оборонна ініціатива

БЕЛЬГІЯ. У Брюсселі сьогодні завершується саміт глав держав і урядів НАТО.

Докладніше...
Триває ядерний шантаж

ІРАН. Тегеран почав будівництво центрифуг, призначених для збагачення урану на атомній електростанції «Натанз».

Докладніше...
Жодних мовних привілеїв

МОЛДОВА обмежила функціонування російської мови.

Докладніше...
Урядовий гендерний прорив

ІСПАНІЯ. Оголошено 18 нових міністрів уряду, 11 із них — жінки.

Докладніше...
Доторканні люди президента

ФРАНЦІЯ. У міністерстві економіки вилучили архівні документи у справі проти правої руки Еммануеля Макрона.

Докладніше...
«Античумна» парканізація Європи

ДАНІЯ. Уряд ухвалив рішення про будівництво паркану на кордоні з Німеччиною через спалахи африканської чуми свиней.

Докладніше...
Число жертв зростає

ГВАТЕМАЛА. Не вщухає виверження вулкана Фуего.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Людина та її справа

Відроджується давнє ремесло

Микола Юрчишин.

Вінницька область.

За своє життя 57-річний житель села Мигалівці Барського району Петро Васильович Гуменний змінив кілька видів діяльності. Тривалий час трудився у місцевому колгоспі «Родина» трактористом, комбайнером, столяром, бригадиром будівельної бригади. Про те, що колись муруватиме печі та грубки і стане відомим майстром цієї справи не лише у своєму селі, а й у цілій окрузі, і гадки не мав.

— ПЕРШУ піч я звів 20 років тому у себе вдома, — розповідає Петро Васильович. — В одному із журналів побачив схематичне креслення печей та грубок. Подумав: чому б і собі не спробувати? Як кажуть, очі бояться, а руки роблять. Цеглинка за цеглинкою, і піч вдалася з першого разу. Без жодних огріхів. Дружина Ганна не могла натішитися. Випічка виходила рум’яна, духмяна, не підгорала. А ще моя піч не потребувала багато дров і довго зберігала тепло. Як же не похвалитися таким подарунком від чоловіка? Ганна розповіла про піч сусідкам.

Спочатку вони просили щось спекти у ній. Затим до Петра Васильовича вишикувалася черга. Односельці просили майстра вимурувати і їм таку ж піч. І, як кажуть, пішло-поїхало. Зробив грубки і сусідам, і родичам. Розголос про чудо-печі Гуменного ширився по всій окрузі. Почали надходити замовлення з сусідніх Гармак, Козарівки, Ялтушкова... А скільки ж іще печей та грубок доводилося ремонтувати, перевіряти, чистити, щоб тяга у них була як слід.

Після чергового підвищення ціни на газ замовлень стало стільки, що за сезон з усіма не впоратися. Адже після газифікації сіл більшість людей печі та грубки порозвалювали. Не раз тепер пошкодували: зруйнувати легко, а от побудувати...

— Протягом якого часу ви можете вимурувати одну піч? — цікавлюся у Петра Васильовича.

— Практично за два дні. Буває й більше. У мене чимале домашнє господарство: свині, корова. На нього теж потрібен час. Зазвичай до мурування печей беруся у квітні і закінчую у жовтні, ще за тепла. Залучив до справи 25-річного сина Юрка. Поки що він вчиться, та бачу, що хист до цього має. Чи стане пічником, не знаю, але у житті все знадобиться. Та й хочеться мені, щоб це давнє ремесло знову відродилося. До речі, колись піч використовували ще й для лікування. Насипали на неї жита чи пшениці, застеляли домотканою рядниною і вигрівали собі кістки. Всяка застуда після такої «сауни» минала.

Скласти піч чи грубку — річ складна. Найменше порушення технології мурування — і піч або димітиме, або швидко холонутиме, або вогонь довго розпалюватиметься. Крім того, у кожної господині свої побажання — комусь хочеться, щоб там великий казан міг стати, а інша просить конфорки прилаштувати. Конструкцій багато, та все ж найголовніше, щоб піч була безпечна.

— Знайти гарного пічника нині непросто, — каже жителька Ялтушкова Поліна Володимирівна Зінюк. — Два роки ніхто не хотів зробити мені піч. Аж доки добрі знайомі не порекомендували Петра Васильовича. Працював він неспішно, багато разів перевіряючи свою роботу. Кожну цеглинку уважно розглядав! Говорив мало, а руками працював вправно. Не нарадуюся своїй печі.

На фото автора: Петро Васильович Гуменний із сином Юрієм.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
До уваги абітурієнтів
Читати
Вимушені мілітаризуватися
Читати
Менше людей — більше грошей?
Читати
Позбавлять контролю
Читати
Побільшало сталевих помічників
Читати
До приватних рук шикуйсь!
Читати
Відійшла у вічність
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове