Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Долі людські

З добром до всіх

Людмила СИПКО.

с. Тарасівка Скадовського району

Херсонської області.

Після закінчення семирічки у своєму селі Ганнуся мріяла вчитися далі, побачити нові землі, познайомитися з новими людьми — та хіба мало задумок у неповні 15 літ? Здавалося, ніщо не завадить дівочим мріям. Успішно складено випускні іспити, яскраві враження лишила екскурсія для старшокласників пароплавом до Одеси…

УСЕ перекреслила війна. Дитинство скінчилося, починалося нове доросле життя, далеке від задуманого. Доля склалася так, що праця на землі стала для Ганни Данилівни Кучеренко основною справою на все життя. Вирощувала і збирала бавовну, боролася зі спустошливими суховіями — висаджувала в лісосмугах саджанці акації, тамариску, лоха сріблястого, які потім поливала, носячи воду відрами. Пізніше освоювала нові технології догляду сільськогосподарських культур на зрошуваних землях. Понад 10 років вирощувала рис — була однією з найкращих у районі на цій роботі. Втім, у неї все, за що б не бралася, виходило якнайкраще, недаремно ж відзначена урядовими нагородами. Старожили пам’ятають, якою вправною скиртувальницею вона була і як уміла причепурити свою оселю. Любила куховарити, випікала величні (іншого слова не дібрати) паски та паляниці. У всіх господинь нашого села смачні пиріжки, але в неї вони були особливі. Це знали всі. Напече, бувало, свого духмяного дива і щиро пригощає всіх — близьких, знайомих, сусідів. «Що ж ви, Данилівно, напекли і все роздали?» — кажемо ми, смакуючи. «Їжте на здоров’я, я собі ще спечу», — відповідає. Наготує — і знову те ж саме. Вона завжди була щира, доброзичлива до односельців. І вони віддячували їй тим же. Цінувала це, надто на схилі літ, коли залишилася самітною: її найрідніші несправедливо рано пішли з життя.

Вийшовши на заслужений відпочинок, Ганна Данилівна одержувала пенсію свого часу максимальну, а як настали інші часи — мінімальну. Незважаючи на безгрошів’я, завжди передплачувала «Сільські вісті», називаючи газету своїм другом, намагалася бути в курсі всіх подій, співпереживала. Дуже любила квіти, вони росли у неї скрізь, навіть на городі. Уже в лютому оживала ніжним цвітом виплекана нею галявина підсніжників. Барвистий килим квітів вкривав її подвір’я з ранньої весни й до пізньої осені, а декоративні кущі росли й біля двору.

Нещодавно Ганни Данилівни Кучеренко не стало…

Багато її ровесників у прожитому нею житті упізнають себе, а представники молодшого покоління — своїх батьків. Ганна Данилівна уособлює образ нашої сільської жінки-трудівниці, людини того покоління, яке так багато віддало задля блага суспільства і так мало отримало з того, що їм належить...