Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Слово про сучасницю

Роботи ніколи не боялась

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

м. Бар Вінницької області.

Багато років поспіль Оксана Кисляк була причетна до творення барської районної газети «Червоний промінь», яку згодом перейменували на «Подільський край». Приймаючи її на посаду секретаря-друкарки, тодішній редактор видання Павло Тимошенко попередив, що працювати буде непросто, особливо з прийомом повідомлень Радіотелеграфного агентства України.

— ОТЕ «говорить Київ-РАТАУ» із радіоприймача мені й досі сниться, — пригадує Оксана Павлівна. — Я не так боялася роботи, як дуже переживала через велику відповідальність. Не приведи Господи, допуститися якоїсь помилки! Ні в кого не перепитаєш і не відновиш текст — вся надія на власну уважність і професійну здатність працювати на слух. Сучасні газетярі не знають, що таке РАТАУ. А три десятиліття тому Радіотелеграфне агентство України було єдиним джерелом оперативної інформації державного значення. Новини диктувалися по радіо або телефоном. Моя друкарська механічна машинка «Україна» практично не знала перепочинку.

— Сказати, що Оксана Павлівна була сумлінна і досвідчена друкарка, — це майже нічого не сказати, — ділиться спогадами колишній заступник редактора райгазети Григорій Мельник. — Згідно з розпорядком, її робочий день регламентований. Однак він дуже часто виходив за ті рамки, бо звично було одні матеріали знімати з номера, а інші готувати взамін. І ця процедура без пані Оксани не обходилася. Коли ж ішла у відпустку, ми всі з нетерпінням її чекали, бо ніхто не міг так упоратись із друкарською машинкою, як вона…

Втому після завжди напруженого робочого дня Оксана Павлівна знімала вишиванням. Це захоплення в неї з шкільної пори. З роками жінка його не загубила, а ще більше втягувалася в улюблену справу. Сьогодні її хата схожа на музей вишивки. На стінах оселі у великих рамках ікони, а ще багато інших втілень її творчої фантазії у рушниках, наволочках та серветках.

Дуже любить самобутня майстриня робити подарунки своїм близьким людям — дві сорочечки вишила для онучки Катріни, а також онуку Денису та доньці Альоні. Від щирого серця презентувала нещодавно Оксана Павлівна Барському православному жіночому монастирю вишиту ікону на різдвяну тематику «Народження Ісуса Христа».

— А собі й чоловікові сорочок я так і не вишила. Усе дітям та онукам готую обнови. Зате у нас із Володимиром є спільне захоплення — дуже любимо збирати гриби. Знаємо в радіусі п’ятдесят кілометрів усі грибні місця. Нашими маринованими і сушеними грибочками смакували родичі та знайомі в Німеччині, Англії, Молдові. Бувало, по 300 літрів за сезон накручували…

Здається, що рокам не підвладне подружжя Кисляків. Сусіди відгукуються про них, як про гарних господарів, запальних до роботи, гостинних, молодих душею. Їхнє обійстя на одній із вулиць Бара вирізняється квітучими від весни до осені різнобарвними квітами, великими кущами винограду і ошатною хатою.

На фото автора: Володимир і Оксана  Кисляки.