Архів
Вівторок,
17 квітня 2018 року

№ 29 (19576)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Другого туру не буде

ЧОРНОГОРІЯ. Президентом обраний Міло Джуканович.

Докладніше...
Близькосхідна криза

СИРІЯ. Ліга арабських держав схвалила ракетні удари по хімічних базах у цій країні.

Докладніше...
Бродіння настроїв

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. У Лондоні вимагали другого референдуму щодо Brexit.

Докладніше...
Альтернативна валюта

ВЕНЕСУЕЛА. Мерія Каракаса випустила власну альтернативну валюту, яка називається карібі.

Докладніше...
Політичне перезавантаження

СЛОВЕНІЯ. Президент розпустив парламент.

Докладніше...
В одних горять ліси...

АВСТРАЛІЮ охопили масштабні лісові пожежі.

Докладніше...
...в інших лютує холера

У СХІДНІЙ АФРИЦІ зареєстровано спалах холери.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Антикорупційна сварка. Чи корупційна?

Михайло ГУБАШ.

—      Список на антикорупційну перевірку з усіма погоджено, тому ви в нього не потрапили!       

Мал. А. Василенка.

Нещодавній інцидент між керівниками Генеральної прокуратури (ГПУ) та Національного антикорупційного бюро (НАБУ) з одного боку та чільником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) — з іншого, зовні здавався річчю взагалі неможливою. Адже всі ці структури виконують начебто одну роботу, метою якої є ефективна боротьба з корупцією. Тож і діяти мали б у співдружності та злагоді, а не як у відомій байці про Лебедя, Рака та Щуку. В чому ж причина дисонансу в діях цих правоохоронних органів?

А ПРИЧИНА незбалансованості їхньої роботи і навіть жорсткого конфлікту полягає в... корупції. Тій самій, яку вони мали б нещадно викорінювати. Нагадаємо: керівник НАБУ Артем Ситник звинуватив свого колегу із САП Назара Холодницького у низці буцімто скоєних ним правопорушень, несумісних із перебуванням на такій керівній посаді. Зловживання останнього стали відомі внаслідок аудіозаписів, зроблених у кабінеті Холодницького протягом кількох місяців. Обвинувачений свою провину заперечив: мовляв, нічого протизаконного він не вчиняв і жодної таємниці слідства нікому не розбовкував. Тож, відповідно, полишати свою посаду добровільно не збирається.

У цьому протистоянні двох керівників-«антикорупціонерів» генпрокурор Юрій Луценко, який для обох певною мірою є начальником, став на бік А. Ситника. Для декого це стало несподіванкою, адже раніше їхні стосунки були, м’яко кажучи, далекі від дружніх.

Тут необхідно (для тих, хто «не в темі») дати кілька пояснень. Якщо вірити деяким політологам, журналістам, політтехнологам та іншого роду експертам, антикорупційні органи НАБУ і САП були створені за наполяганням наших західних партнерів, зокрема США, під протекцією яких вони і перебували. Тож ці відомства начебто могли собі дозволити «не боятися» вітчизняних владців і діяти на свій (або заокеанських кураторів) розсуд. У такій ситуації руки у ГПУ (провідника політики Петра Порошенка) щодо домінування над «антикорупціонерами» були зв’язані.

Допоки Президент України слухняно виконував усі побажання заокеанських «друзів», така ситуація нікому не шкодила. Як тільки ж між «партнерами» виникли певні суперечки, пов’язані з деякими «самостійницькими» діями нашого лідера (зокрема його позицією стосовно створення Антикорупційного суду), стан справ став загострюватися. Тим паче що мати вигляд перед світом жалюгідної маріонетки мало кому закортить. Тож, імовірно, в результаті майстерно виконаної операції в дусі політики «розділяй і володарюй» колись міцний тандем НАБУ-САП був розколотий.

Одночасно відбулися зміни у ще одному спеціалізованому антикорупційному відомстві — Національному агентстві з питань запобігання корупції (НАЗК), де поміняли керівника. А новий очільник Олександр Мангул майже відразу приголомшив заявою про повну перевірку його відомством 60 електронних декларацій найвищих чиновників, зокрема й перших осіб держави: Петра Порошенка, Володимира Гройсмана, Андрія Парубія та його заступників, генпрокурора Юрія Луценка, директора НАБУ Артема Ситника та керівника САП Назара Холодницького, секретаря РНБО Олександра Турчинова, глави МВС Арсена Авакова та інших міністрів. При цьому наголосив: «Зауважу, що це не вичерпний перелік, це лише перша хвиля повних перевірок. Під час наступних засідань ми продовжимо».

Он як! Неначе заспокоїв суспільство: мовляв, пертурбації в НАБУ і САП не дозволять топ-корупціонерам спати спокійно — НАЗК дрімати не буде! Втім, у ЗМІ тут же з’явилась інформація про давні зв’язки новообраного голови НАЗК з Петром Порошенком, під проводом якого О. Мангул працював колись у Мінекономрозвитку, а вже у «нові часи» очолював у Мелітополі районний осередок партії «Солідарність» під час виборів до місцевої ради. Отже, відповідь на запитання, кому вигідне протистояння між ГПУ, НАБУ і САП, лежить на поверхні. Втім, сьогодні нікого не здивує, якщо виготовлена тобою зброя внаслідок політтехнологічних маніпуляцій може бути обернена проти тебе.

Та то все попереду. Сьогодні ж дехто покладає надії на Трубу Романа Михайловича, обраного торік у листопаді директором Державного бюро розслідувань, яке називають аналогом американського ФБР. Допоки триває процес підбору кадрів у нове грізне відомство, дах йому вже знайшовся, тобто приміщення, в якому працюватиме керівництво і центральний апарат. Але з такими темпами (тільки процес обрання керівника тривав півтора року) чекати якихось результатів у найближчому майбутньому навряд чи варто. Тим паче що днями один із недавніх екс-заступників генпрокурора стверджував: Р. Трубою тільки прикриваються, а усім керуватиме його заступниця, напряму підпорядкована Адміністрації Президента.

Тим часом в інфопросторі з’явився новий поворот. Відомий журналіст і політолог прозахідної орієнтації неочікувано заявив, що корупція... корисна для держави. Чим викликав хвилю обурено-галасливої критики. Але його думку підтримав колега-філософ, який дотримується «самостійницьких» поглядів: мовляв, на корупції, яка пов’язує проросійськи налаштованих олігархів і прозахідних політиків — керівників України, тримається... сучасна Українська держава.

Не відомо, чим викликані такі оригінальні посили суспільству — чи то відчаєм, чи чимсь іншим. Проте коли згадати, що не тільки «проросійський» В. Янукович, а й «прозахідно-український» В. Ющенко не встояв, як кажуть, проти газпромівських мільярдів, то висновок відомих інтелектуалів може здатися не таким уже й неймовірним. А звідси мав би випливати і новий рецепт «лікування» користолюбства українських високопосадовців. Імовірно, що й «випливе». Якщо хтось насмілиться запропонувати його суспільству, а хтось — дозволить оприлюднити...

А поки... Попри розрекламовану «боротьбу» з корупцією вона пишним цвітом квітне в країні й надалі. Про що, до речі, свідчать і останні місця, які Україна вперто тримає у корупційних списках різних міжнародних інституцій.

Така наша доля? Чи на те є чиясь воля?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Зона — і з турками
Читати
Друзі наполовину
Читати
Катують по-старому
Читати
Винищують зелені легені
Читати
Менше хліба
Читати
Курс — на бройлерів
Читати
Якщо у школі незатишно
Читати
Щоб і пам’яті не було
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове