Добрий господар

Родючість ґрунту та сучасні добрива

ГАРНИЙ стан ґрунту підтримується шляхом унесення мінеральних та органічних добрив. Основне підживлення органікою та «хімією» зазвичай проводять восени. А навесні вносять добрива перед посівом, тоді як у вегетацію роблять кореневе і позакореневе (по листю) підживлення.

Як передпосівне підживлення вносять азотні й фосфорні прості добрива близько 1 кг на сотку.

Але не слід нехтувати позакореневими підживленнями добрив у рідкій формі. Їх проводять протягом усього вегетаційного періоду, припиняють за місяць-півтора до збирання врожаю.

Дози слід підбирати за рекомендаціями на упаковці, оскільки склад добрив різноманітний. Інтервал між підживленнями — приблизно 10-14 днів. Принцип застосування такий. На початку вегетації потрібні добрива, що містять більше азоту і фосфору для стимуляції росту вегетативної маси. В період цвітіння — ті, що мають усі три основних елементи живлення і максимум мікроелементів. Для наливу і дозрівання врожаю потрібні азот і калій, в тому числі по листю. Добрива з регуляторами і стимуляторами дуже зручні саме для позакореневих підживлень.

Не слід ігнорувати і місцеві добрива, які завжди під рукою. Переброджені органічні відходи, зокрема й бур’яни, добре підходять для кореневих підживлень (при розведенні водою у співвідношенні 1:10).

Тривалий час у сільському господарстві використовувалися тільки органічні добрива, в яких поживні речовини містяться в масі органіки, що розкладається під дією мікробів: свіжий або напівперепрілий гній тварин і птахів, перегній, компост. Тривалий час вони залишалися чи не єдиним видом добрива поряд із попелом. Потім з’явилася можливість добувати і синтезувати хімічним шляхом мінеральні добрива.

У природі зазвичай видобувають калійні й фосфорні добрива з покладів мінералів, а азотні у вигляді селітри вже виснажились, і їх створюють штучно.

Перші добрива були простими і містили чимало баласту (незасвоювана частина). Вони використовуються і зараз, але значно рідше. У своєму складі містять по одному з основних елементів живлення: азот в аміачній селітрі або у сульфаті амонію, фосфор у суперфосфаті, калій у калійній солі або сульфат калію.

Потім навчилися змішувати три або два основних елементи, і з’явилися змішані добрива: азофоска, нітроамофоска, амофос, фоскамід. Наявність баластних речовин у них, які погано розчиняються, спонукали до створення комплексних водорозчинних добрив.

Ці добрива містять, крім основних елементів живлення, ще й мікроелементи і навіть ультрамікроелементи, необхідні рослинам у малих кількостях. Такі добрива легко вносити через крапельні системи. Більш того, продукцію можна вирощувати взагалі без ґрунту (малооб’ємна гідропоніка).

Процес удосконалення добрив і способів їх застосування триває досі. Природно, сучасніші види коштують значно дорожче, ніж прості або змішані.