Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Малюнки Анатолія ВАСИЛЕНКА.

Iз весняного взятку

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.

м. Бердянськ

Запорізької області.

Вчитель:

— Наведіть приклад вживання виразу «на щастя».

Учениця:

— Грабіжники зустріли юнака і побили його. На щастя, він забув удома гаманець...

* * *

Учителька зустріла колишнього учня:

— Ну і чим ти нині займаєшся?

— Метеорологією.

— Ммм... А був же такий чесний, правдолюбний хлопчик...

* * *

Жінка у день народження стає на рік старша і на рік небезпечніша.

* * *

Дивно, яка велика різниця між словами «світла голова» і «білявка»!

* * *

Аксіома:

«Сперечатися з тренером з боротьби може тільки тренер зі стрільби»…

* * *

Поліцейські покликані стежити за порядком. Безпорядки їх не цікавлять.

* * *

Розмова з інспектором:

— Ви знак «40» бачили?

— Бачив.

— Тож чому їхали на 500 гривень швидше?

* * *

— Товаришу прапорщик! Зі складу зник ящик тушонки!

— Як зник? Без мене?!

* * *

Генерал, перевіряючи кухню військової частини:

— Хто черговий по кухні? Чому ви лавровий лист у суп не кладете?

— Я постійно кладу, товаришу генерал! Так ніхто ж не їсть!

* * *

Учитель запитує учня:

— Скільки буде два плюс два?

— Вісім.

— А десять плюс чотири?

— Двадцять два.

— Ким працює твій тато?

— Офіціантом.

— Отож я і дивлюся, ти якось дивно рахуєш.

* * *

Вночі у пожежній частині задзвонив телефон:

— До мене в гуртожиток у вікно 4-го поверху лізе чоловік!

Черговий відповідає:

— Телефонуйте 102, в поліцію, а не 101.

— Ви що? У них же драбин немає!

* * *

— Що ви скажете про битву, котра наближається?

— Бачить Бог, вона буде програна!

— Навіщо ж її розпочинати?

— Щоб дізнатися, ким саме.

* * *

— Толю, — запитує вчителька учня, — не міг би ти мені пояснити, чому твір, котрий ти вчора мені здав, слово в слово збігається з твором, написаним твоїм братом торік?

— А що тут дивного, Олено Петрівно? У нас же є спільна сестра...

* * *

Нотаріус звертається до свого клієнта:

— Як ви і просили, я записав у вашому заповіті, щоб вас кремували, а прах розвіяли над торговельним центром. От тільки не розумію, навіщо це вам?

— Так я буду певен, що моя донька часто мене відвідуватиме.

* * *

Життя жінки — це безперервний пошук вдалого ракурсу для її красивого обличчя.

* * *

— Сер, ви отримуєте у спадок три мільйони доларів, палац і собаку.

— Якої породи пес? — поцікавився чоловік.

* * *

— Тату, а хто такий Мамин-Сибіряк?

— Запитай у мами, я жодних сибіряків не знаю!

* * *

— Ніколи не забуду ту дискотеку, де я зустрівся з дружиною.

— Було так романтично?

— Ні, було дуже кепсько! Я думав, що вона вдома з дітьми.

* * *

Помер багатий чоловік. З усіх-усюд приїхали спадкоємці. Всі мали надію на спадок. Чекають оголошення заповіту. Входить нотаріус і читає: «Я, Семен Семенович Битий, будучи при світлому розумі і твердій пам’яті, всі гроші... витратив».

* * *

У лікарні дзвонить телефон.

— Доброго ранку! Я хотів би дізнатися, як почуває себе хворий Сидоров із шостої палати.

— Хвилинку, — відповідає чергова медсестра. — Я подивлюсь його картку. Так, перелом добре зростається, післязавтра знімемо гіпс, а в п’ятницю — й шви.

— І коли його виженуть із лікарні?

— В цю п’ятницю. А хто запитує?

— Та це сам Сидоров! Просто мені тут ніхто нічого не каже!

* * *

Англійський адвокат написав заповіт, в якому весь свій спадок залишив дурням і божевільним: «Від них я це отримав, їм все і повертаю»...

* * *

Іде суд. Суддя:

— Чому ви втекли з в’язниці?

— Ваша честь, я хотів одружитись!

— Дивне у вас уявлення про свободу...