Архів
Вівторок,
13 березня 2018 року

№ 20 (19567)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  • За рубежем
Небезпечний прецедент

РУМУНІЯ. У місті Тигру-Муреш етнічні угорці влаштували масовий мітинг — вимагали самостійності.

Докладніше...
Схоже на руку Москви

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. У Солсбері отруєно колишнього російського розвідника-перебіжчика.

Докладніше...
Маршрут для мігрантів?

СЕРБІЯ та ІРАН відновили авіасполучення після 27-річної перерви.

Докладніше...
Новий напад

АФГАНІСТАН. Терористи вчергове атакували провінцію Фарах.

Докладніше...
Приборкання норовливого

ПІВНІЧНА КОРЕЯ. Євросоюз упровадив нові обмежувальні заходи проти країни.

Докладніше...
Таке ось перемир’я

СИРІЯ. Урядові війська захопили частину Східної Гути.

Докладніше...
Ще один довічний керманич

КИТАЙ. Голова КНР отримав право на необмежений строк перебування при владі.

Докладніше...
Руйнівна стихія

ЯПОНІЯ вшанувала пам’ять 18,5 тисячі жертв землетрусу, цунамі та аварії на «Фукусімі-1».

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Козацького роду

Юлія СОКОЛЮК.

Житомирська область.

За 15 кілометрів од райцентру Попільня на берегах річки Роставиці розкинулося мальовниче село Строків. Воно має давню, наповнену таємницями історію, гідну того, щоб її повідати всім.

АРХЕОЛОГІЧНІ дослідження стверджують, що поселення існували тут іще з Х-ХІ ст. За одними свідченнями, назва села походить від «строків», тобто покарань, за які князі засилали сюди селян. За іншими — назва виникла від боргу, відданого «в строк»: пан цілим селом розрахувався зі своїм кредитором.

Строків належав до сіл і містечок знаменитого Паволоцького полку, тож більшість населення складали реєстрові козаки з родинами. У першій половині ХVІІ ст. посилився козацько-селянський повстанський рух. Історичні документи донесли до нас датовану 1618 роком скаргу пана Петра Стрибиля із села Студениця на жителів Паволочі, Верхівні, Ходоркова, Корнина та інших містечок і сіл. Селяни зібрали загін кількістю 2000 чоловік, пограбували й спалили маєток, а його «власний будинок не зруйнували заради викупу». Пан зазначав, що такі напади на маєтки місцевих шляхтичів були систематичні.

1650-1660 років у нашій місцевості точилися бої козаків із польським військом. Є припущення, що 1663-го поблизу Строкова відбувся бій полковника-священика паволоцьких козаків Івана Поповича із Ходоркова. Саме він став прообразом полковника Шрама у романі П. Куліша «Чорна рада». І донині на правому березі ставка на високому пагорбі збереглися, хоча й ледь видимі, козацькі могили, через рівчак від яких ховали й польських вояків.

1714 року Паволоцький полк ліквідовано. Указом Катерини II від 3 травня 1783-го Лівобережжя і Слобожанщина знову були закріпачені. Село кілька разів змінювало власників. Із 1830 року Строків і Буки належали родині поміщиків Абрамовичів та Аполінарію. 1854-го у Строкові хазяйнував Станіслав Абрамович.

За переказами, Строків завжди був гостинний до представників інших національностей і конфесій. Тут проживали цигани, євреї, росіяни, поляки. У метричних книгах XVIII-XIX ст. є записи про римо-католиків, православних і вихрещених євреїв. Маємо запис із метричної книги за 1825 рік: «У выхрещеных из евреевъ Николая Свиржевского и жены его Марии Кондратиевой дочери родилась дочь Елисавета». Далі з іншого запису відомо, що Марія Свіржевська була економкою у пана. Є запис про ще одного вихрещеного з євреїв Николая Новицького, в якого 2 листопада 1827 року народилися близнюки: син Іосиф і дочка Софія.

За майновим станом селяни поділялися на поміщицьких, однодворців, тобто збіднілу шляхту, вільних козаків та дворян.

Орієнтовно у XVII ст. збудовано дерев’яний Козацький храм святого Миколи. Він щасливо дожив до часів революції 1917 року, коли і був сплюндрований та спалений активістами. Нині його відбудувала власним коштом Строківська громада. Від початку XIX ст. священиком у селі був Григорій Мотилевич, а після смерті — син Михайло. Згодом його перевели до іншого села, а в Строків прийшов священик Ігнатій Будзиловський.

У кінці XIX ст. село належало братам Бубновим — досить освіченим і прогресивним. За їхнього панування тут побудували винокурню і завод для переробки цукрових буряків, загатили два ставки. Кріпаки насадили густий ліс на околиці. Панський будинок був оточений яблуневим садом, елітні саджанці для якого привозили з усіх усюд. Микита й Арсеній Бубнови мали непогану бібліотеку.

Під час революційного заколоту панський маєток знесли. З цегли й каміння потім побудували ферму. Однак будинок управителя та погріб збереглися. Молоді яблуневі деревця селяни посадили на своїх обійстях — Строків і нині славиться смачними й запашними яблуками.

Понад 200 років нараховує млин біля греблі на Роставиці.

Багато цікавого зі своєї історії ми дізналися з метричних книг, що зберігаються у Державному історичному архіві Києва. Вони можуть розповісти про генеалогію багатьох окремих сімей, а також змалювати цілісну картину життя всього села.

Заміжні селянки народжували ледь не щороку, бо на той час смертність була дуже висока. Найпоширеніша хвороба, яка забирала дітей, — віспа. Діти хворіли також на кір, завалки (запалення легенів), «чорну хворобу» (епілепсію), гарячку.

У Строкові бували голодні роки, один із них — 1812-й, під час війни з Наполеоном. У метричній книзі того року багато записів «умер с голода».

Траплялися й трагічні випадки. 1817-го у селянина Василя Кучерявого загинула чотирирічна донька «від угризанія бешеним волком». Від цього ж вовка померла й 20-річна Мотрона Цевуненко. Шляхтянка Юлія Іванова, дружина шляхтича Ігнатія Невельського (41 рік), загинула, наштрикнувшись на гострий кілок, приготований для цього вовка.

Строків розташований на великому шляху до Сквири й Житомира, тому тут часто «на постій» зупинялися військові. 1825 року у селі квартирував Гусарський Принц-Оранського полк. Унаслідок різко зросла кількість незаконно народжених дітей: аж дев’ятеро. 1833-го у Строкові стояв Курляндський уланський полк, 6-й ескадрон.

У метричних книгах із 1807 року найчастіше зустрічаються такі прізвища: Цевун, Редчиц, Рябошапка, Халепа, Пустограка, Дмитренко, Свинаренко, Олексієнко, Рокицький, Музика, Старенький, Вовкотруб, Полторак, Луценко, Мартинюк, Головаш, Гаращук, Цапенко, Мельник, Нимченко, Вовчок, Гречаник (Гречанюк) та ще багато інших.

Ані революція, ані терори з голодоморами, ані війни не знищили козацького духу наших односельців. Тож бажаю нашому давньому й водночас молодому Строкову подальшого процвітання на многая літа!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Коли підведемось?
Читати
Захищають Батьківщину
Читати
Ми тепер в «аспірантурі»
Читати
Незабаром станемо годівницею
Читати
Активне жіноцтво
Читати
Заощаджують ресурси
Читати
Все ті ж обличчя
Читати
Молоко — на експорт
Читати
Цукровиробники активізувалися
Читати





Мал. М. Капусти.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове