Архів
Вівторок,
13 березня 2018 року

№ 20 (19567)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  • За рубежем
Небезпечний прецедент

РУМУНІЯ. У місті Тигру-Муреш етнічні угорці влаштували масовий мітинг — вимагали самостійності.

Докладніше...
Схоже на руку Москви

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ. У Солсбері отруєно колишнього російського розвідника-перебіжчика.

Докладніше...
Маршрут для мігрантів?

СЕРБІЯ та ІРАН відновили авіасполучення після 27-річної перерви.

Докладніше...
Новий напад

АФГАНІСТАН. Терористи вчергове атакували провінцію Фарах.

Докладніше...
Приборкання норовливого

ПІВНІЧНА КОРЕЯ. Євросоюз упровадив нові обмежувальні заходи проти країни.

Докладніше...
Таке ось перемир’я

СИРІЯ. Урядові війська захопили частину Східної Гути.

Докладніше...
Ще один довічний керманич

КИТАЙ. Голова КНР отримав право на необмежений строк перебування при владі.

Докладніше...
Руйнівна стихія

ЯПОНІЯ вшанувала пам’ять 18,5 тисячі жертв землетрусу, цунамі та аварії на «Фукусімі-1».

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Життя як воно є

Чи є майбутнє у Безодні?

Ігор ТАБІНСЬКИЙ.

Рівненська область.

На фото автора: жителька Безодні Лідія Мартинюк.

Щоранку підвода, запряжена двома кіньми, везе дев’ятеро дітей за три кілометри до школи у сусідній Сестрятин. Там знаходиться і сільська рада, якій підпорядкована Безодня. Децентралізація до села не дійшла. Кому воно потрібне — без інфраструктури, заправок… У Безодні якихось сім десятків жителів. Більшість — пенсіонери. Воно ще живе, але вже без жодних перспектив.

КРАМНИЦІ тут немає, та й транспорт до села не доїжджає. Перевізникам невигідно прокладати маршрут для кількадесят жителів. Хоч останні благають про «бусик» бодай раз на тиждень до райцентру Радивилів. Кому до аптеки добратися, кому — до крамниці, кому — довідку на субсидію взяти…

Нема в Безодні й газу, хоча магістральний газопровід неподалік. Із ним — окрема історія. Голова Сестрятинської сільської ради, до якої належить село, Андрій Зварич розповів, що на початку 1990-х була розроблена проектно-технічна документація, завезли три кілометри труб, але газ так і не підвели. Колись молоді та спритні жителі Безодні справлялися з проблемою, заготовлюючи дрова, адже поруч багато лісів. Але ж нині не кожен із них здатний переступити бодай за поріг.

Давненько не виходила з хати 88-річна Ганна Мартинюк, бо зламала ногу. Ще кілька років тому бігала по чорницю — її тут, на вологих лісистих місцинах, багато. А тепер жінка прикута до ліжка. Живе Ганна з двома сестрами — Євгенією і Лідою. Євгенія — інвалід із дитинства. Ліда теж перенесла важку недугу, але вся надія на неї, бо ще може хоч відро води принести і молодша за Ганну на дев’ять років.

Як старша, Ганна колись допомагала сестрам. Після того як на цегельні втратила руку, не залишилася без уваги місцевої влади. Жінку влаштували на курси бухгалтерів, допомогли їй дістати роботу на побутовому комбінаті м. Бродів, надали однокімнатну квартиру… А сестри залишились у селі. Женя не працювала, бо інвалід, а Ліда гарувала у колгоспній ланці, хоча могла заробити не дуже багато. Тож підкидала Ганна їм і грошенят, і продуктів…

На старість Ганна приєдналася до сестер. Ніхто з них заміж не вийшов, тож так троє і живуть у батьківській хаті. Є в них, щоправда, ще одна сестра — Надя, яка мешкає в райцентрі, але тій теж уже за вісімдесят. Племінниця Світлана, Надіїна донька, — далеко, аж в Одесі, та навіть звідти клопочеться не лише про маму, а й про своїх тіток. Ось Галю Мельник попросила доглядати за ними. І Галя як може розраджує життя жіночок. Провідує двічі на день.

Та, бува, приходять до довірливих побожних бабусь, користуючись їхнім нещастям, і лихі люди. Обіцяють вилікувати, напускають мани... Раз таки видурили в пенсіонерок гроші, які вони приберегли на останню дорогу. Добре, що правоохоронці спрацювали оперативно й повернули відібрані копійки.

Чому нарекли село Безоднею, здогадатися неважко. Багато тут непрохідних боліт, трясовин, і, либонь, не одна жива душа потонула в них. Згасає нині Безодня. Похнюпилися покинуті хатки... Де той світлий вогник на видноколі, який би оживив у людях віру, дав надію?

Та не одна така Безодня. Тисячі безперспективних напівпорожніх сіл потьмянілими зіницями дивляться в українське небо. Чи порятує їх децентралізація, чи, можливо, висока влада їх остаточно списала з рахунку?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Коли підведемось?
Читати
Захищають Батьківщину
Читати
Ми тепер в «аспірантурі»
Читати
Незабаром станемо годівницею
Читати
Активне жіноцтво
Читати
Заощаджують ресурси
Читати
Все ті ж обличчя
Читати
Молоко — на експорт
Читати
Цукровиробники активізувалися
Читати





Мал. М. Капусти.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове