|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
КриницяСторінку підготував Василь ПІДДУБНЯК. |
Версія для друку До списку статтей
Праймериз чи передвибори? Олесь ДОНІЙ. Нарешті українська мова жива, її ми використовуємо повсякчас і в усіх життєвих ситуаціях. Та надмірна кількість нових запозичень, не знаю, як вас, а мене дратує... ОСОБЛИВО це стосується, коли є відповідники українською. Запозичення американізмів і британізмів (як правило, за посередництва російської, де вони вже посіли місце) мають свідчити про «просунутість» мовця, а насправді говорять про його «інтелектуальний мовний снобізм». Одразу пригадується «За двома зайцями»: «Розумний, аж страшно!» Депутати кажуть «імплементація» замість «впровадження». В грантових організаціях чуємо «адженда» замість «порядок денний», «драфт» — замість «чернетка» чи «зразок». Останнє модне голохвастівське слово — «кейс». Бо «справа» або «випадок» для мовця недостатньо круті, а от «кейс» вони тулять щохвилини... Коли українського відповідника нема — звісно, важче. Але життєдайні мови борються за те, щоби перекрити нововіяння неологізмами, тобто займаються словотворчістю. Щось приживається, щось ні, але принаймні є намагання. Втім, в українській мові останнім часом «інтелектуальний мовний снобізм» голохвастізує американізмами по вінця. Нещодавно прочитав ініціативу однієї з політичних сил щодо проведення праймеризу стосовно президентських виборів. Не обговорюю тут саму ідею та її технологію. В цьому разі мене бентежить слово «праймериз», яке означає процедуру визначення кандидатів шляхом попередніх голосувань (і відповідно попередніх дебатів). До сьогодні одного слова (а не словосполучення), яке слугувало б відповідником, в українській мові не було. Пропоную слово «передвибори». Якщо ми почнемо його використовувати — приживеться. Не бійтеся займатись словотворчістю, пані і панове. Українська мова — жива істота, а не тільки цвинтар чужих впливів. А отже, придатна для творіння. Версія для друку До списку статтей | Iз джерела мудрості «Справа не в тому, щоби комусь якимось особливим чином поклонятись, а в тому, щоби бути достатньо чистими для того, щоби зв’язати світ божественної думки та земну втіленість, світ божественних енергій та земну матеріальність. Без виконання цієї божественної місії людина — не людина, а зрадник самої себе». Микола РУДЕНКО, письменник-дисидент, Герой України.
|